Вшанування українського ветерана дивізії Ваффен-СС "Галичина" в парламенті Канади спричинило скандал

Обурення висловили єврейські організації та посол Польщі.

Про це пише Politico, інформує УНІАН.

22 вересня під час візиту президента України Володимира Зеленського до Канади у парламенті цієї країни вшанували оплесками запрошеного на засідання 98-річного ветерана дивізії Ваффен-СС "Галичина" Ярослава Гунька.

Під час засідання парламенту спікер канадської палати громад Ентоні Рот оголосив, що в залі присутній "українсько-канадський ветеран Другої світової війни, який боровся за незалежність України проти росіян і продовжує підтримувати війська сьогодні, навіть у віці 98 років".

"Він український герой, канадський герой, і ми дякуємо йому за всю його службу. Дякую вам", – сказав Рот, після чого почалися довгі оплески.

Цей інцидент спровокував хвилю обурення. Єврейські правозахисні організації Центр Симона Візенталя і B'nai B'rith засудили вшанування Гунька і назвали це "тривожним і обурливим", зважаючи на те, що він воював у складі дивізії Ваффен-СС "Галичина".

Посол Польщі в Канаді Вітольд Дзельський після інциденту почав вимагати вибачень.

"Польща – найкращий друг України, але вона ніколи не погодиться обілити таких лиходіїв. Як посол Польщі в Канаді я чекаю на вибачення", – написав Вітольд Дзельський і прикріпив фото, де президент України Володимир Зеленський і прем'єр Канади Джастін Трюдо аплодують Гуньку.

Спікер канадської палати громад Ентоні Рота, який представив Гунька як "героя України та Канади", вибачився і заявив, що не знав про минуле гостя парламенту.

"Хочу чітко пояснити, що ніхто, включаючи колег-парламентарів і українську делегацію, не знав ні про мій намір, ні про мої зауваження до того, як я їх зробив. Ця ініціатива була виключно моєю особистою", – сказав Ентоні Рот.

Канцелярія прем'єр-міністра заявила, що не отримувала жодного попереднього повідомлення про запрошення Гунька.

14-та гренадерська дивізія Ваффен-СС "Галичина" у складі Ваффен-СС Третього Рейху, що існувала у 1943-1945 роках, була укомплектована переважно з галичан греко-католицької конфесії. У 1945 році підрозділ було переукомплектовано, він отримав назву Перша Українська дивізія Української національної армії.

 

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.