Спецпроект

Про календар та відзначення Різдва

Святкування Різдва "з усим цивілізованих світом" для мене, що називається, guilty pleasure. Натомість витягти зі скрині рушник та зварити кутю 7 січня стало для мене такою собі противагою комерційному та медійного безумству, що несеться за два тижні до того. Різдво - це коли більшість друзів їдуть додому, до батьків. Натомість до 7 січня більшість друзів та знайомих поверталися на роботу чи місце навчання, тому я відігрувалася, влаштовуючи вечірки тоді, коли Різдво святкувала я

 
Стоп-кадр з фільму "Українські зимові свята" (Канада, 1942)

Писати про святкування цього року якось не випадає, але не забуваймо, що і ми колись святкували, і ще будемо. Так от, що думаю про зміну дат.

Може не суголосно з нинішнім трендом, для мене Різдвом за юліанським календарем має певну сентиментальну цінність. Це не є якась давня чи сімейна традиція, а наслідок мого життя у Штатах, Німеччині, Італії тощо протягом останніх 16 років.

Річ у тім, що в західних країнах (а нині й глобально) - це величезна комерціалізована інституція, з мультимільярдними оборотами.

Я не маю нічого проти того, що люди купують ялинкові прикраси, дарують одне одному подарунки тощо. Але соціальні, економічні та екологічні аспекти цього свята мають дуже-дуже непривабливий бік.

Отож святкування Різдва "з усим цивілізованих світом" для мене, що називається, guilty pleasure.

Натомість витягти зі скрині рушник та зварити кутю 7 січня стало для мене такою собі противагою комерційному та медійного безумству, що несеться за два тижні до того.

Є ще друга причина. Різдво - це коли більшість друзів їдуть додому, до батьків. Для людини, в якої власної родини, поза Україною, не було, це було дуже депресивне "свято".

Натомість до 7 січня більшість друзів та знайомих поверталися на роботу чи місце навчання, тому я відігрувалася, влаштовуючи вечірки тоді, коли Різдво святкувала я. Це вже було набагато веселіше.

 

До чого я це все пишу? Я не знаю,чи святкуватиму цього разу Різдво за старим стилем, але припускаю, що в майбутньому - цілком можливо.

Але це результат мого суб'єктивного досвіду, а не якась освячена та непорушна "традиція".

Я - не релігійна людина, але, наскільки знаю, використання юліанського календар, не належить до догматів віри і взагалі якогось релігійного змісту не має, а просто результат усталеної практики.

Я за те, щоб офіційний вихідний та церковне свято в Україні таки були 25 грудня, бо вагомих причин до протилежного неіснує.

А хто хоче приватно святкувати ще й за старим стилем, то на здоров'я!






Марина Траттнер: Ризикована історична місія

15 лютого в Музеї шведської армії в Стокгольмі відкрилась міжнародна виставка "Перехрестя: 1000 років спільної історії Швеції та України". На виставці можна побачити Конституцію Пилипа Орлика, документи, які є контекстом Конституції, а також карти подорожі Конституції з Бендер до Стокгольму та анімацію цієї подорожі.

Ігор Полуектов: Два роки у лавах Збройних Сил України

найменше, що мені раніше хотілось, - це хоч якось і колись бути частиною армії чи державного апарату. Все недовге життя я належав собі, був самозайнятим юристом, приватником, підприємцем, самостійником у всіх сенсах. Вільною людиною, мандрівником. Але дослідження історії, яким присвятив себе з 2014 року, підказували, що це неминуче.

Михайло Ухман: Авдіївка - місце пам'яті

В Авдіївці були мурали Степану Бандері, Роману Шухевичу. Саме в цьому місті приймала присягу воїнів УПА, легендарна 1- ша Окрема штурмова рота ДУК "Правий сектор" під командуванням Героя України Да Вінчі. Російські окупанти з допомогою тисяч снарядів і бомб знищили місто. Вони не жаліли десятків тисяч своїх солдатів, які лягли при штурмі міста, вони не жаліли цивільних людей, які ховалися в підвалах. Вони не пожаліють наступного міста, яке вони захочуть захопити, якщо, ми їх не зупинимо.

Юрій Юзич: Нова світлина із Степаном Бандерою

Це фото пластової мандрівки Горганами влітку 1929 року. Степан Бандера - крайній праворуч. Саме під час цієї мандрівки Бандера отримав своє відоме псевдо "Баба".