На Вінниччині відкрили меморіал османським воїнам

У Стрижавці на Вінниччині після реставрації відкрили меморіал воїнам Османської імперії, які померли у російсько-турецькій війні 1877-1878 років.

Про це інформує Суспільне.

Пам'ятний знак по вулиці Алеї встановлено на місці колишнього мусульманського кладовища, де поховані 49 османських воїнів.Його освятили за мусульманським звичаєм.

За словами історика Олександра Федоришена, вони померли в шпиталі у Стрижавці.

"В 1881 році цей монумент був встановлений графом Тадеушем Ґрохольським на місці поховання воїнів Османської армії, ті, які були полоненими під час російсько-османської війни. Фактично, як полонені перебували в Стрижавському палаці, бо російський уряд його орендував для шпиталю та утримання полонених. Граф Ґрохольський, будучи підданим Російської імперії, очевидно, не підтримував політичні моменти і, за принципом "Ворог мого ворога – мій друг", хотів підкреслити пам'ять про тих, хто воював на Балканах у той час", – розповівОлександр Федоришен.

Майже сотню років про меморіал ніхто не згадува. 2018-го на нього випадково натрапив блогер Вадим Постернак. Реставрували його за гроші нащадків графа Ґрохольського, польського консульства та БФ "Атеш", каже правнук графа Генрик Ґрохольський.

Відновлювали меморіал під час повномасштабного російського вторгнення, бо важливо було продемонструвати єдність польського, турецького, азербайджанського та українського народів у боротьбі з росіянами.

"Мій прадідусь, я впевнений, хотів зробити щось для людей, які боролися з Російською імперією, під ногами якої були народи, що прагнули свободи", – кажеГенрик Ґрохольський.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.