У Вінниці відбулася прем'єра фільму «Микола Леонтович та його Щедрик»

Творці стрічки мали за мету розкрити поетичну натуру Леонтовича і розповісти світу про його мистецький шлях та історію життя композитора

У Вінниці у четвер, 13 січня, у кінотеатрі "Родина" відбувся прем'єрний показ фільму "Микола Леонтович та його Щедрик".

Про це кореспондентові Укрінформу повідомив режисер-постановник фільму Василь Медяний.

 

"Сьогодні вінничани першими побачили нашу стрічку "Микола Леонтович та його Щедрик". Це другий фільм з циклу "Видатні люди Вінниччини", де ми розповідаємо про життя та діяльність наших відомих земляків. Він знятий студією SwitVideo Production за власні кошти та за підтримки Вінницької міської ради. Фільм створено на основі реальних подій. Він приурочений до 100-річчя з дня виконання всесвітньо відомого твору М. Леонтовича "Щедрик" в найбільшому концертному залі Нью-Йорка Carnegie Hall", - повідомив Медяний.

За словами режисера, ідея створення цього фільму у нього з'явилася після поїздки до США на Різдвяні свята 2015 року. Там на кожному кроці звучали відомі акорди "Щедрика", але виявилось, що ніхто не знає справжнього автора цього шедевру. Почали знімати фільм у лютому 2018 року, завершили на початку 2021-го.

"Рік цей фільм чекав на прем'єру – ми не могли провести показ через ковідні обмеження. Аж зараз його побачать глядачі. За жанром це докудрама, заснована на біографії Миколи Леонтовича та історії створення ним музичної обробки "Щедрика", яка стала відомою на увесь світ. Ми обрали такий формат, бо через гру акторів легше донести до глядача якусь ідею, аніж через сухий виклад фактів. Тим більше, що коли вивчаєш таку постать, вона відкривається дуже несподівано. Для мене було одкровенням наскільки це була старанна, трудолюбива людина, митець, який прагне досконалості. Наприклад, над своїм "Щедриком", який можна назвати музичною мініатюрою, він працював понад три роки", - розповів режисер.

Медяний зазначив, що творці стрічки мали за мету розкрити поетичну натуру Леонтовича і розповісти світу про його мистецький шлях та історію життя композитора. Задля цього за три роки зйомок група дослідила багато локацій та документів, пов'язаних з життям композитора. Над цим працювали вінницькі історики, які глибоко вивчають творчість Леонтовича, та зарубіжні дослідники його спадку, зокрема в Канаді та США.

Участь у зйомках фільму взяли актори Вінницького музично-драматичного театру, а головну роль зіграв священник, керівник хору "Соломія" Назарій Давидовський. Режисер сказав, що обрав його на роль Леонтовича, позаяк він є знавцем творчості композитора. Окрім того, їх поєднують життєві паралелі: обидва – з родин священнослужителів, музиканти і керівники хорових колективів.

"Для мене це стало можливістю глибше зануритись у творчість Миколи Леонтовича. Це було дослідження, яке розкривало його не лише як музиканта і композитора, а і як людину. Окрім того, це дуже цікавий досвід, адже я не актор. Спроба перевтілитися в Леонтовича на екрані була можливістю відчути психотип цієї людини, її характер, дізнатися про захоплення і погляди", - розповів Давидовський.

За його словами, найцікавішим у роботі над роллю було опанування азів акторства, а найважчим – правдиво відтворити Леонтовича на екрані, аби він виглядав природнім, людяним і зрозумілим, інтелігентним і водночас простим, яким він і був насправді.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.