Унікальні речі родини Леонтовичів передали на реставрацію

Вінницький обласний краєзнавчий музей передав на реставрацію унікальні речі, які належали родині творця легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича, - піаніно та килим

Про це на пресконференції повідомила директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька, передає Укрінформ.

 

Музей виграв грант посольства США зі збереження культурної спадщини (Фонд AFCP) на реставрацію предметів родини композитора Миколи Леонтовича - зокрема килима та піаніно, клавіш якого торкалася рука композитора.

"Ми підготували усі документи, дотрималися всіх процедур для підготовки гранту й підписання угоди з посольством США, провели процедури тут на місці і сьогодні констатуємо, що Національний науково-дослідний реставраційний центр України забрав піаніно. Доправили його на реставрацію спеціальним транспортом, який займається перевезенням особливо цінних предметів", - розповіла Висоцька.

За її словами, музейники сподіваються, що незабаром оновлений інструмент повернеться до с. Марківка, де розташований меморіальний музей Миколи Леонтовича – відокремлений підрозділ обласного краєзнавчого.

Піаніно, якого торкалася рука Леонтовича, у 70-х роках минулого століття передала в музей його донька Галина. Наразі інструмент дуже пошкоджений короїдом, клавіші спрацьовані, частину їх утрачено, зазнали корозії металеві деталі та декоративне литво тощо. Піаніно вже ніколи не буде повноцінним концертним інструментом, але як меморіальна річ зберігатиметься у музеї.

Значно пошкоджений і килим, який належав родині композитора. За оцінками фахівців реставраційного центру, обидва експонати є аварійними і дуже нестабільними.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.