IN MEMORIAM: Помер дипломат Володимир Василенко

У віці 86 років помер Володимир Василенко, одни із авторів Декларації про державний суверенітет України.

Про це повідомила його донька.

"Сьогодні о 08:10 ранку перестало битися серце мого тата, Василенка Володимира Андрійовича. Він залишив цей світ у віці 86 років", - написала Леся Василенко у Facebook.

"Для України це гірка і непоправна втрата. Володимир Андрійович був одним із найавторитетніших фахівців України у сфері міжнародного права, зовнішньої політики і безпеки. Його внесок у розвиток національної дипломатії – неоціненний.

Понад усе Володимир Василенко любив Україну і присвятив нашому народові і державі своє сповнене великими досягненнями життя", - зазначив Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України у 2014-2016 рр.

Володимир Василенко народився в Києві, 16 січня 1937-го року. Вищу освіту Володимир Василенко отримав в Київському нацуніверситеті ім. Шевченка, юридичний факультет якого закінчив у 1959-му році, а аспірантуру за спеціальністю "міжнародне право" — в 1964-му році.

Із 1972-го по 1992-й рік Володимир Василенко працював у Міністерстві закордонних справ України в якості наукового консультанта з правових питань.

У 1990-му році саме Володимир Василенко представив найперший проєкт Декларації про державний суверенітет України і надалі продовжив працювати над створенням остаточного варіанту Декларації. Крім того, в кінці 80-х років Володимир Василенко працював над створенням юридичного фундаменту української економічної незалежності.

"Упродовж понад 30 років завдяки його зусиллями написані тексти найважливіших законодавчих актів - від першого варіанта Декларації про державний суверенітет 1990 року до закону про державну мову 2019. в групі розробників якого я мав честь працювати під керівництвом Володимира Андрійовича. Від був мудрою, освіченою, працьовитою і при цьому дуже скромною і простою у спілкуванні людиною", -  написав журналіст та юрист Тарас Шамайда.

У 1992-му році Володимир Василенко зайнявся дипломатією, обійнявши посаду посла в країнах "Бенілюкс", а також виступав у якості представника України в НАТО і ЄС.

Із 1998-го по 2002-й рік Василенко був послом України у Великій Британії та Ірландії. У 2001-му році Генасамблея ООН включила Володимира Василенка до складу міжнародного трибуналу по Югославії. У цьому трибуналі Василенко працював аж до 2005-го року.

Із 2006-го по 2010-й рік Володимир Василенко представляв Україну в раді ООН з прав людини.

Також Володимир Василенко мав стосунок до ядерного роззброєння України та визнання Голодомору - геноцидом.

"Знав його особисто і співпрацював із ним у темі юридичного обґрунтування Голодомору як геноциду, він був одним із співавторів закону про функціонування української як державної, законів про декомунізацію, розпочали з ним роботу щодо поневіряння народів Росії", - зазначив історик і нардеп Володимир В'ятрович. 

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.