У Парижі вшанували пам'ять Петлюри, а в Роттердамі - Коновальця

Українські громади та дипломати вшанували пам'ять видатних українців - Симона Петлюри (у Франції) та Євгена Коновальця (у Нідерландах)

29 травня українська громада Франції вшанувала пам'ять Симона Петлюри, який загинув 25 травня 1926 року у Парижі. Церемонію покладання квітів за участю дипломатів та Посла України Вадима Омельченко проведено біля могили головного атамана військ Української Народної Республіки на кладовищі Монпарнас у Парижі.
 
"Симон Петлюра мав багато різних талантів – був письменником, журналістом, публіцистом, тобто мирною людиною. Але всім відома його думка, що Україна без війська не може існувати, тому в той час, коли в цьому виникла потреба, він очолив це військо.
Такий самий вибір – відкласти свої мирні заняття і піти до війська боронити нашу державу - зараз зробило багато українців. Майже весь колектив посольства тут, тому що Українська держава і Президент шанують пам'ять нашого видатного земляка", - сказав на церемонії посол України у Франції Вадим Омельченко.
У Роттердамі Посол України в Нідерландах Максим Кононенко разом зі співробітниками посольства та українцями, які проживають в Нідерландах, розгорнули українські прапори та поклали синьо-жовті квіти на могилу Євгена Коновальця.
 

"Разом з українською громадою вшанували пам'ять Євгена Коновальця, видатного українця борця за свободу та незалежність, якого 84 роки тому в Роттердамі вбив НКВД. Слава героям України!", – йдеться на фейсбук-сторінці посольства України в Нідерландах.

Євген Коновалець – полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, перший голова ОУН. Убитий 23 травня 1938 у нідерландському Роттердамі агентом радянських спецслужб. Могила Коновальця знаходиться у Роттердамі.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.