АНОНС: відкриття меморіальної дошки Місії УНР у Чехословаччині

У Празі появиться нове українське меморіальне місце

Посольство України в Празі запрошує на церемонію відкриття меморіальної дошки на будинку, де в 1919 – 1921 рр. розташовувалася Дипломатична місія УНР у Чехословаччині – перше українське посольство в Празі.

 

Захід відбудеться в четвер, 4 серпня, о 17.00 біля входу до спеціалізованої школи для дітей з вадами слуху за адресою Голечкова 104/4, Прага 5. Вхід вільний.

Дипломатичне представництво УНР у Чехословаччині розпочало свою роботу 2 лютого 1919 р.


Спершу місія розташовувалася в готелі Central у центрі столиці, проте найдовше посольство працювало саме в будинку на вулиці Голечковій, звідки в 1921 році переїхало на вулицю Шержікову на Малій Страні.


Очолював представництво український поет, публіцист і перекладач Максим Славінський, який ще сто років тому закликав: "Геть від Москви, від всякої Москви – червоної і білої. Подалі від режиму – царського, більшовицького і демократичного, від всякої імперської єдності – зовнішньої і внутрішньої, геть від Москви взагалі".


Українські дипломати намагалися максимально поширити знання про Україну серед чеського суспільства. Інформаційний відділ готував популярні брошури про історію, культуру, національно-визвольну боротьбу українців, які називалися "Пізнай Україну".

Окремий напрямок діяльності місії складало вивчення можливостей налагодження українсько-чехословацьких торговельних зносин: збиралися відомості про чеські фірми і фахівців у сфері економіки, торгівлі, господарства, що виявили бажання співпрацювати з українськими установами, й пересилалися до відповідних державних органів УНР.

У 1919 році місія організувала в Празі надзвичайно успішний концерт Української республіканської капели, під час якої вперше в Європі прозвучала мелодія всесвітньо відомого "Щедрика" Миколи Леонтовича.


Місія існувала до 1923 р.






Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей