На Полтавщині перейменували 80 об’єктів топонімії

У населених пунктах Мачухівської громади на Полтавщині перейменовано 80 об’єктів топонімії.

Про це інформує Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті.

У селі Мачухи вулицю Єсеніна перейменували на пошану видатного петлюрівця Всеволода Петріва (1883-1948) — письменника, педагога, військового міністра і генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки (УНР). 

 

Навесні 1918 року, як командир полку імені Костя Гордієнка, звільняв Полтавщину від російсько-більшовицьких загарбників. Спогади про цю та інші події, що відбувалися у тодішній Полтаві, на Полтавщині та в Україні загалом детально описані у мемуарах Всеволода Петріва "Спомини з часів Української революції (1917–1921)", видані у 1927–1931 роках. У цьому документі зазначено, що "полк Костя Гордієнка отримав поповнення, переважно із селян с. Мачухи та його округи. Кравці Полтави і Мачух пошили Гордієнківцям однострій". 

Вулиця і провулок Ковпака у Мачухах будуть носити ім'я Братів Бувалкіних. Так у громаді пошанували полеглих Героїв народної російсько-української війни за незалежність Владислава та Сергія Бувалкіних. Сергій Бувалкін – учасник російсько-української війни періоду АТО, унаслідок зазнаних на фронті травм помер у 2022 році. Похований у селі Мачухи.

 
Сергій Бувалкін

Владислав Бувалкін-майстер-сержант Служби безпеки України. Спецпризначенець. Був успішним підприємцем, займався парашутним спортом та спортивною стрільбою. У 2014 році разом із двома братами добровольцем пішов на російсько-українську війну і став професійним військовим. Учасник телевізійної програми "Хоробрі серця" (2014). Загинув 20 березня 2022 року при обороні Києва. 

В оновленій топоніміці пошанували й Анатолія Дяченка (1925-2008) — уродженця Мачух, літературознавця, критика, прозаїка, педагога. Його дідусь та бабуся вчителювали у Мачухах, а батько керував хоровим колективом. Анатолій Дяченко у 1959-1997 роках викладав  у Полтавському педагогічному університеті. 

Отримала нову назву й колишня вулиця трубадура російської імперії Пушкіна. Тепер вона називається "Земляків-Героїв УПА". 

Вулицю Чкалова також перейменували на честь уродженця Мачух, українського режисера та актора Миколи Вільшанського, який грав у театрах Саксаганського, Садовського, "Веселий жарт" (Київ); здійснював постановки у театрі Львова.

 
Микола Вільшанський

У селі Васики вулицю Лермонтова перейменували на Миколи Міхновського.

У селі Калашники вулицю Першотравневу перейменували на честь найвідомішого українського філософа Григорія Сковороди.

У селі Підлепичі вулицю Комсомольську назвали на честь українського гетьмана Пилипа Орлика.

У селі Сердюки вулицю Гагаріна переозначили на пошану Юрія Кондратюка, уродженця Полтави, вченого-винахідника, розробника ракетної техніки і теорії космічних польотів.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.