Лідер Руху Чорновіл, герой ЗСУ Новіков, княгиня Ольга: На Полтавщині перейменували ще 5 топонімів

У Лубнах на Полтавщині триває деколонізація топонімії.

Про це повідомили у Полтавському офісі УІНП.

Лубенська міська рада у межах виконання закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" перейменувала 5 об'єктів топонімії міста Лубни: вулицю і тупик Толстого, вулицю Керн Анни, вулицю і провулок генерала Ляскіна.

Натомість вшановано правительку древньої Київської держави Русь – княгиню Ольгу, видатного борця за незалежність України у 20 столітті В'ячеслава Чорновола та полеглого Героя ЗСУ Віктора Новікова.

Рішенням тридцять другої сесії восьмого скликання "Про перейменування вулиць та тупика в м. Лубни" від 23 серпня перейменовано вулицю і тупик, у назві яких звеличувався російський письменник, член-кореспондент Російської Імператорської академії наук Лев Толстой.

Натомість у назві вулиці і тупика увічнено В'ячеслава Чорновола – державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього скликань, одного із лідерів українського правозахисного руху, політв'язня російсько-комуністичних концтаборів, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України. У 1991 році під час кампанії за всенародне голосування за незалежність на референдумі 1 грудня виборів В'ячеслав Максимович виступав у Лубнах.

Анна Петрівна Керн — російська дворянка, яка провела у Лубнах дитинство і юність, в історії передусім відома як одна із численних коханок трубадура російської імперії Пушкіна. Оскільки Лубни – місто з понад тисячолітньою історією, яка сягає у часи древньої Київської держави Русь. Тож, вулицю Керн Анни перейменовано на Княгині Ольги.

22 червня депутати на сесії Лубенської міської ради перейменували вулицю і провулок генерала армії СРСР Ляскіна на честь полеглого Героя російсько- української війни Віктора Новікова. Обранці врахували 250 голосів, поданих за петицію увічнити ім'я цього авторитетного лубенця, учасника Помаранчевих подій та Революції Гідності, добровольця батальйонів "Азов" і "Полтава", учителя та миротворця.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.