У Луцьку археологи розчистили вхідний комплекс та дві підземні споруди католицького собору

Волинська археологічна експедиція на стадії завершення наукових археологічних досліджень нововідкритих завівтарних крипт католицького кафедрального собору Святої Трійці в Луцьку.

Про це повідомляє археолог Віктор Баюк, пише Район.in.ua.

Собор збудований у межах Луцького Окольного замку луцьким єпископом Юрієм Фальчевським у 1545-1552 роках на місці попереднього дерев'яного храму, розібрали його після великої пожежі 1781 року. Об'єкт був величною спорудою у пізньосередньовічному Луцьку та мав титул "Матері костелів".

Археологи відкрили й розчистили вхідну групу комплексу, а також дві підземні споруди. 

Крипта № 1 (умовно індивідуальна) з окремою камерою для поховання найвищого рангу порожня, поховань там не виявили. У крипті № 2 (умовно загальна) відкрили та дослідили повторні поховання без анатомічного порядку кількох десятків людей із супровідним перемішаним інвентарем (тканини, ґудзики, елементи одягу тощо). 

З крипти № 2 простежили перехід найпевніше до підземного простору власне собору. Детальні камеральні та комплексні антропологічні дослідження зможуть дати чіткіші уявлення, але наразі можна припускати, що крипти використовувалися за прямим призначенням під час функціонування собору у ХVІ-ХVІІІ ст.

Є припущення, що ця крипта могла належати родині князя-біскупа Фальчевського.

Численний рухомий археологічний матеріал: фрагменти кахель, кераміка, вироби зі скла і металів разом із ґрунтом потрапили до крипт при їх засипці культурним шаром історичної частини місті імовірно вже у другій  половині ХХ ст.

Після детальнішого опрацювання матеріалів досліджень археологи  нададуть змістовнішу інформацію.

Роботи проводить Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН  у співпраці з адміністрацією Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку, Волинським національним університетом імені Лесі Українки та Спілкою археологів України за клопотанням Луцької дієцезії Римсько-католицької церкви.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".