Київські митники вилучили сокири часів Русі та козацької доби

Старовинні сокири без топорища з ознаками старовини митники виявили у трьох посилках. Вони були задекларовані як декоративні.

Про це повідомили у Київській митниці, пише Вечірній Київ.

Знахідки спрямували на експертизу до Національного військово-історичного музею України для встановлення належності їх до культурної цінності. Як визначили експерти, три виявлені митниками предмети — автентичні старовинні сокири з кричного заліза, до того ж — археологічного походження.

Виготовлені артефакти за допомогою ручного кування та ковальського зварювання з використанням технологій доіндустріального періоду. У них досі гострі леза, які зберегли первинну конфігурацію, і є сліди часткової реставрації.

Найбільшу з виявлених сокир, довжиною 20,5 см, визначено як сокиру доби козацтва, під умовною назвою "горбач". З одного боку полотна на ній проставлене майстрове клеймо. Вік артефакту — XVI-початок XVII століття. Цю важку робочу сокиру пов'язують з лісорубними або теслярськими роботами.

Дві менших сокири експерти визначили як робочі, теслярські сокири доби Київської Русі — X-XIII століть. Судячи з конструкції сокир (подовжений вирізний обух та відтягнуте донизу лезо), ймовірно, їх могли використовувати також як бойову зброю.

Оскільки дозволу Міністерства культури на вивезення культурних цінностей за кордон не було, знахідки вилучили до винесення судом відповідного рішення.

 

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".