У палаці Крупенських на Поділлі виявили і розшифрували арабський напис

У палаці Крупенських в селі Кривчик Хмельницької області під шаром штукатурки виявили напис арабською в’яззю.

Про це повідомили в Кам'янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику.

У психоневрологічному інтернаті у селі Кривчик біля Кам'янця-Подільського на Хмельниччині виявили історичну таблицю з арабською в'яззю. Її знайшли під численними набілами штукатурки у туалеті, що раніше був верандою палацу Крупенських. Вчені її розшифрували і попередньо датують початком XVIII ст. За їхніми припущеннями, таблицю перенесли з Хотинської фортеці.

Науковці дослідили плиту і почали шукати перекладача з османської мови. Професор університету Улудаг у м. Бурса в Туреччині Мехмет Челєнко за допомогою своїх колег дійшов висновку, що напис виконаний османською мовою, а в тексті згадується султан Ахмед ІІІ і Сілахдар Дамад Алі-паша (мученик Алі-паша), який був під час його правління між 1713 і 1716 роками великим візиром.

"Згадка про султана Ахмеда ІІІ (1703–1730) вказує на те, що плити не пов'язані з періодом існування Подільського еялету (1672–1699). На більш імовірний зв'язок з правлінням Ахмеда ІІІ вказує і згадка про Алі-Пашу, а титул "наречений", у тексті – "damad", найімовірніше, дійсно вказує на постать Сілахдара Дамада Алі-паші (мученика Алі-паші), який обіймав посаду великого візира у 1713–1716 рр", – пояснили у заповіднику.

Саме за часу правління Ахмеда ІІІ на початку XVIII ст. проводилась масштабна перебудова Хотинської Нової фортеці. Родина Крупенських походить з Бессарабії і під час побудови палацу у Кривчику в ХІХ ст., послуговуючись модою на орієнталізм, могла використати як декор кам'яні османські плити, які демонтував російський гарнізон з турецького об'єкта в Хотинській фортеці. Зараз у палаці Крупенських у с. Кривчик працює психоневрологічний інтернат.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.