Родину Столярчуків з Києва визнали Праведниками народів світу

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту в Києві родині Столярчуків присвоїли нагороду Праведників народів світу за допомогу, надану єврейському народу в роки Другої світової війни.

Про це повідомили на сайті Міністерства культури та інформаційної політики.

Почесне звання Володимиру та Павлині Столярчуків посмертно присвоїла держава Ізраїль на знак глибокої вдячності. Нагороду отримала праонука – Аліна Зінченко.

"Є дати, які ми завжди пам'ятаємо. 27 січня – одна з них. 79 років тому концтабір Аушвіц був звільнений Червоною армією. Та нещодавно до цього списку додалися ще дві дати. 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабну агресію проти України. А 7 жовтня минулого року стався безпрецедентний теракт проти Ізраїлю. Понад 1200 ні в чому не винних ізраїльтян були вбиті, сотні були взяті в заручники. Це був найбільш смертоносний напад на євреїв з часів Голокосту", – зазначив посол Ізраїля в Україні Міхаель Бродський.

Як повідомили у МКІП, Володимир і Павлина Столярчуки врятували Марію Мільман та її сина. Марія з чоловіком Іллєю приїхали як молоді спеціалісти до села Комсомольське Вінницької області. Марія була вчителькою, Ілля - техніком у тракторному відділенні. У 1938 році у них народився син Михайло.

У 1941 році Іллю мобілізували, Марія і син опинились в окупації. 9 вересня 1941 року майже всіх євреїв населеного пункту вбили. Коли Марію із сином гнали у колоні до розстрільних ровів, один із охоронців почув, що хлопчик говорить до матері українською. Він вивів їх з колони і відпустив додому. Марія попросила про допомогу свою подругу Павлину Столярчук.

Подружжя Столярчуків переховувало Марію із сином у себе вдома два місяці, поки не зробили їм підроблені документи на прізвище Коваленко. З цим прізвищем Михайло жив надалі.

До кінця війни Марія і Михайло проживали у селі Пирогівка, потім повернулися до Комсомольського, де після війни возз'єдналися з батьком. Весь час після війни вони спілкувалися із Столярчуками.

"Кожна трагічна сторінка в житті людства завжди перегортається. Літопис складається з багатьох сторінок. Перегорнувши сторінку Другої світової війни, Голокосту, ми маємо пам'ятати не тільки основний трагічний текст цієї сторінки. На ній є чимало доброго тексту про тих людей, хто боровся з ворогом, зі злом. Завжди є добро, яке перемагає зло", - підкреслив т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Щороку 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам'ять жертв Голокосту. Цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау. Цей день за рішенням Генеральної Асамблеї ООН став датою, коли світ згадує про жертв нацистського терору.

 

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.