АНОНС: П'ятий Харків. Чому і як ми говоримо про геноцид?

27 та 28 січня Харківській Літературний музей проведе низку подій, центральним сюжетом яких є екстремальний досвід геноциду.

В межах культурної ініціативи "П'ятий Харків" і до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту відбудеться низка подій, центральним сюжетом яких є екстремальний досвід людини/суспільства, які переживають те, що академічною мовою називають геноцидом.

Особливість цієї розмови з аудиторією в тому, що сьогодні кожен із нас в Україні стає носієм такого досвіду. Зрозуміти, як говорити про цей досвід — це наш вибір без вибору.

У фокусі двох лекцій представлення трагедій XX ст., в яких українські землі були епіцентром — Голокосту та Голодомору, крізь призму художньої літератури.

На відповідь філософа про можливість писати поезію після Аушвіцу відповіддю стали нові підходи літераторів.

Поговорити про те, які зміни в літературному процесі тягнуть за собою трагедії, які торкаються мільйонів, змінюють життя поколінь, як і чому автори беруться за такі складні теми, що зумовлює успіх одних творів і лишає непоміченими інші, покликані дві дискусії, після кожної із лекцій.

В цих дискусіях точки дотику шукатимуть між собою історики та літературознавці, і дослідники разом із аудиторією.

Дві великі дискусії у продовження заходу покликані запропонувати аудиторії вихід за звичні уявлення про те, що в публічному дискурсі називають геноцидом, і не лише поставити питання щодо певної інструменталізованості самого терміну, але і спрямувати увагу на нищення того, що в сучасній Європі окреслюється як спадок — культурного фонду, але також митців, які працюють в цьому полі.

На тлі поточної війни ми не маємо шансів розставити точки в цих питаннях, але заради збереження власної агентності у міжнародних дискусіях зобов'язані підіймати їх і рефлексувати стосовно того, що відбувається.

Учасники:

Софія Андрухович,

Наталія Горбач,

Тетяна Пилипчук,

Артем Харченко,

Дарина Маттінглі,

Катерина Семенюк,

Оксана Довгополова,

Леся Гасиджак,

Олександр Воронюк,

Віталій Титич,

Наталка Маринчак,

Володимир Діброва,

Віктор Дворніков,

Саша Довжик,

В'ячеслав Ліхачов,

Юлія Ніколаєвська,

Кароліна Кудріна.

Організатори заходу:

Харківський ЛітМузей,

Сергій Жадан,

ГО Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

За підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Вхід вільний!

"П'ятий Харків" — це культурна ініціатива, яку у 2016 році започаткували письменник, музикант Сергій Жадан та Харківський літературний музей. Назва відсилає до есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків", де він розмірковує про чотири образи міста. 

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.