АНОНС: П'ятий Харків. Чому і як ми говоримо про геноцид?

27 та 28 січня Харківській Літературний музей проведе низку подій, центральним сюжетом яких є екстремальний досвід геноциду.

В межах культурної ініціативи "П'ятий Харків" і до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту відбудеться низка подій, центральним сюжетом яких є екстремальний досвід людини/суспільства, які переживають те, що академічною мовою називають геноцидом.

Особливість цієї розмови з аудиторією в тому, що сьогодні кожен із нас в Україні стає носієм такого досвіду. Зрозуміти, як говорити про цей досвід — це наш вибір без вибору.

У фокусі двох лекцій представлення трагедій XX ст., в яких українські землі були епіцентром — Голокосту та Голодомору, крізь призму художньої літератури.

На відповідь філософа про можливість писати поезію після Аушвіцу відповіддю стали нові підходи літераторів.

Поговорити про те, які зміни в літературному процесі тягнуть за собою трагедії, які торкаються мільйонів, змінюють життя поколінь, як і чому автори беруться за такі складні теми, що зумовлює успіх одних творів і лишає непоміченими інші, покликані дві дискусії, після кожної із лекцій.

В цих дискусіях точки дотику шукатимуть між собою історики та літературознавці, і дослідники разом із аудиторією.

Дві великі дискусії у продовження заходу покликані запропонувати аудиторії вихід за звичні уявлення про те, що в публічному дискурсі називають геноцидом, і не лише поставити питання щодо певної інструменталізованості самого терміну, але і спрямувати увагу на нищення того, що в сучасній Європі окреслюється як спадок — культурного фонду, але також митців, які працюють в цьому полі.

На тлі поточної війни ми не маємо шансів розставити точки в цих питаннях, але заради збереження власної агентності у міжнародних дискусіях зобов'язані підіймати їх і рефлексувати стосовно того, що відбувається.

Учасники:

Софія Андрухович,

Наталія Горбач,

Тетяна Пилипчук,

Артем Харченко,

Дарина Маттінглі,

Катерина Семенюк,

Оксана Довгополова,

Леся Гасиджак,

Олександр Воронюк,

Віталій Титич,

Наталка Маринчак,

Володимир Діброва,

Віктор Дворніков,

Саша Довжик,

В'ячеслав Ліхачов,

Юлія Ніколаєвська,

Кароліна Кудріна.

Організатори заходу:

Харківський ЛітМузей,

Сергій Жадан,

ГО Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи.

За підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Вхід вільний!

"П'ятий Харків" — це культурна ініціатива, яку у 2016 році започаткували письменник, музикант Сергій Жадан та Харківський літературний музей. Назва відсилає до есе Юрія Шевельова "Четвертий Харків", де він розмірковує про чотири образи міста. 

 

У широкому шпагаті. Дипломатія "Одноденної держави"

Гітлер спростував заяви, згідно якими він був, начебто, вплутаний в українські справи: "Якщо я б був пов'язаний з українцями та їхніми політичними планами, то у Відні не проголошував б арбітражного рішення, яке зробило Карпатську Україну нежиттєздатною".

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.