АНОНС: Презентація книг Генрика Літвіна про шляхту на українських теренах

2 червня у Києві відбудеться презентація книг Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Польща в Україні (2011-2016) професора Генрика Літвіна.

"З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини (1569-1648)" (К.: Дух і літера, 2016)  

Книга є результатом двадцятирічного інтересу автора ранньої українською історією. У центрі його досліджень - шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини. Автор пов'язує в густе мереживо пологи, сім'ї, клани, фокусує увагу не тільки на представників еліти, а й вихоплює в минулому цілком пересічних людей. Він ретельно аналізує, як убожіли і збагачувалися окремі роди, і в той же час - як земля конвертувати в нематеріальне багатство - престиж в суспільстві.

Автор також стосується ряду суперечливих питань перебування українських земель у складі Речі Посполитої. Це перш за все - політична і культурна "полонізація" української шляхти: її окатоличення, експансія польської шляхти на схід і т.п. За допомогою цих музичних фрагментів минулого автор показує, як з своєрідною автономії російських земель в Речі Посполитої Двох Народів виникає і затверджується "російський народ" як Третій суб'єкт федерації.

 
"Злука поштивих народів: польського, литовського, руського. Волинь і Київщина в Люблінській унії" (К.: Ніка-центр, 2021)

Акт підписання Люблінської унії 1569 року та події, що йому передували, розглянуто під особливим ракурсом. Описуючи процес творення держави Речі Посполитої Обох Народів, автор розгортає перед читачем цілісну картину, що відображає дію шляхетської демократії на практиці. Водночас головну увагу зосереджує на приєднанні до Корони Волинської та Київської земель, що раніше входили до складу Великого князівства Литовського.

На підставі прискіпливого аналізу відомих раніше й недавно опублікованих історичних джерел відводить українській шляхті важливу роль у формуванні нового державного організму: виступивши на Люблінському сеймі з власними вимогами, вона заявила про свої прагнення стати третім, поруч з поляками та литвинами, політичним народам Речі Посполитої.

Коли: 2 червня, 18.00 — 19.00

Місце: Музей книги і друкарства, вул. Лаврська, 9 (на території Києво-Печерської лаври, бічний північний вхід (економічні ворота)

Модераторка — професор Наталія Старченко.

Реєстрація обов'язкова: https://forms.gle/pF76itqwFWzfGRr46 

 

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".