IN MEMORIAM: Помер заступник Президента Світового Конгресу Українців Стефан Романів

У Варшаві відійшов у вічність Голова ОУН (б) з 2009 по 2022 рік, віце-президент Антиімперського Блоку Народів, заступник Президента Світового Конгресу Українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, очільник Союзу Українських Організацій Австралії Стефан Романів "Береза".

Про це на своїй сторінці у Фейсбук сповістила Організація Українських Націоналістів - бандерівців.

Стефан Романів народився 12 листопада 1955 року у місті Мельбурн, Австралія. Батько Ілько Романів родом із Тернополя (прибув до Австралії у 1949 році), мати німкеня зі Штуттгарта.

З дитинства відвідував українську греко-католицьку церкву у Мельбурні, рідну українську школу, був членом Спілки Української Молоді. Закінчив педагогічний університет у Мельбурні, працював учителем початкової школи.

Був головою осередку СУМ у Мельбурні, Крайової Управи СУМ в Австралії, головою парафіяльної ради Української греко-католицької катедри в Мельбурні. Очолював парламентську комісію з питань багатокультурності в штаті Вікторія.

Працював виконавчим директором організації "Комюніті ленгвіч ін Австралія", яка відповідає за вивчення іноземних мов і збереження культур.

Багаторічний голова української громади у Вікторії, довголітній керівник української братської школи та голова шкільної ради, колишній заступник голови Світової Управи Спілки Української Молоді.

З 2008 по 2018 рік Стефан Романів був Генеральним секретарем, а 27 листопада 2018 року обраний Першим заступником Президента Світового Конгресу Українців.

Нагороджений державними нагородами України та Австралії, зокрема орденами Ярослава Мудрого V ступеня (22 січня 2022), "За заслуги" І ступеня (20 серпня 2008), "За заслуги" II ступеня (29 листопада 2007), "За заслуги" III ступеня (17 серпня 2006).

 

Теми

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.