Штаб Євгена Коновальця у Берліні

14 червня день народження творця ОУН Євгена Коновальця. Мало хто знає, що близько 10 років свого життя він провів у Берліні, коли розвивав УВО та розгортав український націоналістичний рух.

І робив це зі свого штабу, який на фото. Цей дім, де досі збереглась відзнака ОУН на фасаді (після Другої світової це був західний Берлін), був власністю очільника легальної української сили в Польщі - по якій Коновалець працював як лідер нелегальної бойової мережі.

Будинок належав адвокату Дмитру Левицькому - галичанину, який у 1918 році був секретарем Українського Народного Союзу на чолі із Винниченком (по суті був начальником штабу міжпартійного спротиву омосковленню Української Держави Скоропадського). Він був одним із творців Соборності. Далі був кілька років послом УНР в Данії. У міжвоєнний період більше 10 років очільником української фракції в парламенті Польщі.

Колись студентом мені цікаво було дізнаватись - як в Ірландії взаємодіяли легальна партія "Ми самі" та бойова організація ІРА, які врешті добились незалежності своєї Батьківщини. Про цей дім Левицького я не знав тоді. Виявилось, що українці в критичний час поводяться гідно і обʼєднуються не гірше лідерів легендарних визвольних рухів.

У цьому домі по Mecklenburgische Straße 73 упродовж усього міжвоєнного періоду було багато осередків українського життя в Берліні та Німеччині. Тут Коновалець очолював Українську стрілецьку громаду в Німеччині, модель якої опісля поширилась в США, Канаді й Аргентині. Тут він написав свою легендарну статтю про вишкіл старшинських кадрів - яка врешті призвела до формування середовища командування УПА, воєнний досвід якої ще вивчатиме світ і є безцінним для сучасної війни з окупантом.

Тут були студентські осередки та українська пресова служба. Найцікавіше, що зберігся ресторан у якому неодмінно частим гостем був Коновалець. Всередині є світлина, як фасад ресторану виглядав у міжвоєнний період і теперішні власники зберегли автентичну атмосферу часів Коновальця. Тут можна добре поїсти та відпочити з друзями, скуштувавши берлінський картопляний суп, наприклад.

А ще у ресторані є фактичний музей старих світильників. Їх там багато, але усі різні. Цілком можливо, що автентичні… Це дуже цінно, бо далі я пройшов по багатьох інших точках західного Берліну, де були українські організації. У більшості випадків не збереглись не те що будинки - а квартали. Все було розбомблено.

Саме тут у 1927 році побували перші пластуни, яких на вишкіл УВО спрямував особисто Верховний отаман Пласту Сірий Лев. І вони створили у подальшому бойову 13-ку в львівському Пласті. А в 1933 році на передзборовій організаційній конференції саме тут Бандеру, який був присутній, затверджено крайовим провідником.

Те, що дім Левицького зберігся - попри все - це подарунок. Провидіння українцям. Кожен свідомий українець мав би мати за "маст хев" побувати тут.

До речі, Коновалець був критичним до нацистів. У 1933 році на згаданій конференції читав уривки книги "фюрера", де відзначав його жахливе ставлення до українців. Євген залишив місто, ще до того, як нацисти прийшли до влади -  у 1930 році. Виїхав до Швейцарії, у Женеву, де тоді була штаб-квартира тодішньої ООН - Ліги націй.