АНОНС: Презентація книжки-перфоменс "Хліб, який їдять після смерті"

12 липня, до Дня української державності, Музей Голодомору та Креативна агенція "АРТІЛЬ" запрошує на унікальну мистецьку подію під назвою "Хліб, який їдять після смерті".

Про це інформує Музей Голодомору.

Подія організована з метою вшанування пам'яті жертв геноцидів проти українського народу – Голодомору та російсько-української війни, які мають спільний початок – бажання ворогів знищити українську ідентичність.

У програмі заходу:

- Презентація книги "За Божим духом. Поминальний хліб. Хліб, який їдять після смерті" - до книги увійшли експедиційний та етнографічний матеріал, вірші авторки Ірини Рачковської, написані в період російської агресії проти України (2022-2023 рр.), а також світлини поминально-обрядового хліба фотохудожниці Ольги Герасимчук.

Книга вийшла у видавництві "Креативна агенція "АРТІЛЬ" за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України за результатом відкритого мистецького конкурсу "Книга для зміцнення національної єдності".

- Відкриття виставки "Хліб, який їдять після смерті" - експозиція восьми видів поминального хліба як символу життя, ритуальної жертви та духовної традиції вшанування померлих.

- Літературно-мистецький перформанс-реквієм за участю матерів та дружин загиблих захисників України, а також виконавців традиційного співу та музики Андрія Ляшука, Юрія та Алли Ковальчуків, Людмили Вострікової. Авторство та режисура перформансу належать Ірині Рачковській.

- Передача до Національного музею Голодомору-геноциду особистої бібліотеки Володимира Василенка (16 січня 1937 — 9 жовтня 2023) - видатного українського юриста-міжнародника, заслуженого юриста України, Надзвичайного і Повноважного Посла України, представника України в Раді ООН із прав людини, судді Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії, доктора юридичних наук, професора.

Понад 500 видань українських та світових видавництв, а також унікальних документів з міжнародного права, питань Голодомору та геноциду, лінгвоциду та етноциду українського народу. За підртимки народної депутатки Верховної Ради України Лесі Василенко та Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів.

Коли: 12 липня, початок о 16:00

Де: Національний музей Голодомору-геноциду, м. Київ, вул. Лаврська,3

 

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.