Паралелі між Голодомором і сюжетною лінією "Колгоспу тварин" Джорджа Орвелла

25 червня 1903 року народився британський письменник Джордж Орвелл, який став всесвітньо відомим завдяки двом творам: політичній алегорії "Колгосп тварин" і роману-антиутопії "1984", у яких він зобразив тоталітарне суспільство. Публікуємо уривок з книги Віталія Огієнка "Історія неусвідомленої травми", в якому розповідається про перший великий твір видатного письменника "Колгосп тварин".

 

"Колгосп тварин" — алегоричне розвінчування більшовицького міфу у формі простої казки, що мало на меті показати справжню суть цього режиму, його антигуманну, антилюдяну сутність. У повісті розповідається про те, як свійські тварини вигнали з ферми колишнього господаря — фермера Джонса, однак незабаром здобута ними свобода обернулася становленням диктатури свиней на чолі зі свинею Наполеоном.

Племінник Ґарета Джонса Найджел Коллі навіть стверджував, що Орвелл назвав фермера Джонса на честь вельського журналіста, який чи не вперше відкрив світу правду про Голодомор. У свині Наполеоні вгадується Сталін, а в інших персонажах, як людях, так і свинях, його спільники та довірені особи такі, як Волтер Дюранті та Бернард Шоу.

Тема голоду червоною ниткою проходить через весь твір. Голод стає вагомим фактором, який рухав усі коліщатка на фермі й забезпечував її функціонування в новій тоталітарній реальності. У книжці алюзією до Голодомору є історія придушення Наполеоном бунту курей, в яких вгадуються українці. Спочатку Наполеон оголосив, що наважився на нову політику: збудувати вітряк, який за задумом мав забезпечувати колгосп електричною енергією, а отже, освітлювати та гріти стайні, виконувати іншу роботу, як то дати живлення для роботи механічної пили, січкарні й електричної доярні.

Це суттєво полегшило б життя тварин у майбутньому і зробило б їх щасливими. Інакше кажучи, Наполеон задумав індустріалізацію. Але щоб реалізувати цей план, треба було увійти в торговельні зносини з сусідніми хуторами, вироби для будівництва вітряка можна було отримати, продавши стіг сіна, частину урожаю пшениці та яйця. На потреби індустріалізації були потрібні західні технології та машини, а отримати їх можна було лише за сільськогосподарську продукцію. Курки (українці), на переконання Наполеона, мали радісно привітати цю жертву як їхній окремий внесок у будування вітряка. Кури мали здавати чотириста яєць у тиждень.

Втім так не сталося. Орвелл виклав подальший хід подій у такий спосіб. "Квочки, почувши це, піднесли жахливий крик, їх уже давніше попереджували, що ця жертва може бути необхідна, але вони не вірили, що таке може статися. Вони якраз лагодились навесну висиджувати курчат і тому протестували, кажучи, що забирати яйця зараз це душогубство. Уперше від часу прогнання Джонса почалося щось схоже на бунт. Під проводом трьох молодих чорних курчат, міноркської породи, квочки рішуче намагалися протиставитись Наполеоновій волі.

Ось у чому полягав їхній метод: вони злітали аж на крокви і там несли яйця, що падали на долівку й розбивались вщент. Наполеон діяв швидко й безоглядно. Наказав припинити видавання пайка курам і видав розпорядок: кожну тварину, що дасть хоч одно зернятко жита курці, жде смертна кара. Собаки пильнували за виконанням цих наказів. Кури видержали п'ять день, та врешті піддались і повернулися у гнізда. За цей час здохло дев'ять курок. Їхні тіла поховали в саду і заявили, що вони подохли від курячої холери. Скавутишин не дізнався про цілу справу. Яйця здавали вчасно: раз у тиждень приїздив фургон бакалійника і забирав їх".

Орвелл дуже точно описує в цьому пасажі історію Голодомору: українці вдалися до опору й саботажу, який Сталін подолав голодом. Буквально Сталін "наказав припинити видавання пайка", в результаті чого померли дев'ять курок, або дев'ять мільйонів українців як тоді вважав Орвелл. Врешті-решт українці піддалися і повернулися до роботи, але вже на колгоспні поля.

Свині також намагалися приховати голод і смерть квочок, бо розголос дискредитував би нове суспільство тварин, "єдине у цілій Англії". Вони наповнили піском мало не по край майже порожні засіки у коморі, а пісок прикрили рештками зерна й борошна.

Потім провели крізь комору Скавутишина (Ерріо або Шоу) і той вже, окинувши оком на повні засіки, заявив зовнішньому світові, що в колгоспі тварин немає харчової скрути. А смерть курок списали на курячу холеру. Так само і Дюранті заявляв, що голодуючі гинуть від хвороб, а не від голоду. Як бачимо, паралелі між Голодомором і сюжетною лінією "Колгоспу тварин" очевидні.

Юрій Юзич: Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

Олександр Алфьоров: Звернення українських істориків, які проходять службу в ЗСУ

Звернення українських учених, які сьогодні проходять службу у Збройних Силах України, до Міжнародного комітету славістів.

Микола Княжицький: Нічого особистого, це лише політика

Українські медіа знову збурило повідомлення з Польщі. На цей раз про внесення до парламенту законопроєкту, згідно з яким каратиметься "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії. Бо саме реалізація цієї ідеології призвела до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках".

Сергій Громенко: ​Як написати правильну історію України

Нема лиха без добра. Бурхливі обговорення концепції історії України від Тімоті Снайдера унаочнили інтерес українського суспільства до способів представити минуле. Цей текст я розглядаю як свою післямову до всього сказаного тоді. Але відкладіть сокири священної війни — я не буду розповідати, що треба писати про історію України. Я спробую поміркувати лише про те, як краще це зробити.