На Полтавщині перепоховають останки комуністів Литвинових

На Полтавщині перепоховають останки братів Петра та Анатолія Литвинових. Їх могили приберуть з території Петровського парку та перенесуть на кладовище в Супрунівці.

Про це пише інтернет-видання Полтавщина.

У квітні цього року Міністерство культури та інформаційної політики України виключило з Держреєстру нерухомих пам'яток України братську могилу борців за владу Рад, яка розташована у Петровському парку Полтави. Могилу як "пам'ятку історії" внесли у Держреєстр 42 роки тому, відповідно рішення виконкому Полтавської облради народних депутатів.

Надгробна плита  у центральній парковій зоні Полтави звеличує братів Літвінових, які скоювали злочини проти українців. Анатолій і Петро Літвінови обіймали керівні посади в органах окупаційної комуністичної радянської влади. Один був уповноваженим жорстокого карального репресивного органу влади більшовицької Росії — Всеросійської Чрезвичайної комісії (ВЧК), яка згідно зі злочинними декретами Владіміра Лєніна впроваджувала політику "червоного терору". Інший керував полтавським відділенням продбюро, що було ланкою в системі ленінської "продразверстки".

"Як відомо, "продовольча диктатура" і "продрозверстка", зокрема, це невід'ємні складові політики "воєнного комунізму", яка запроваджена ленінським декретом Ради комісарів РСФРС та декретом ВУЦВК УСРР "Про продрозверстку лишків врожаю 1918 та попередніх років". Простіше кажучи, силоміць відбирали у селян хліб, прирікаючи їх на голодну смерть. Тобто вчиняли подібні злочини як зараз на тимчасово окупованих територіях окупанти Путіна-Шойгу", - розповів представник Українського інституту національної пам'яті Олег Пустовгар.

Згідно з даними краєзнавиці Людмили Розсохи, учасники повстання під проводом Сергія Дубчака розстріляли лєнінських посіпак Литвинових у Миргороді з 3 на 4 квітня 1919 року. Також на плиті написано про інших 27 учасників встановлення радянської влади. На плиті комуністичні ідеологи написали "Загинули в боротьбі з "петлюрівськими бандами".

Братську могилу комуністів у Петровському парку неодноразово обливали фарбою. У серпні 2020 року київський журналіст та історик Вахтанг Кіпіані пропонував перенести могилу комуністів з парку.

 

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.