АНОНС: Лекція Василя Павлова "Пам'ятати не можна забути"

3 липня відбудеться лекція воєнного історика Василя Павлова "Пам'ятати не можна забути. Календар української мілітарної пам'яті".

Важливо пам'ятати не лише події минулого, але й відзначати нові дати, які з'являються у календарі сьогодення. Зокрема події з війни, які створюють нових героїв і нові епізоди, які потребують нашого з вами вшанування.

Український мілітарний календар включає важливі дати, які відзначають героїзм, боротьбу, звитяги наших воїнів, а також, власне, нагадують про події, які назавжди закарбуються у нашій пам'яті. Назва "мілітарний" підкреслює значення військових аспектів в історії України та їхній вплив на формування національної ідентичності.

Йдеться про День захисника України, День українського добровольця, Дні звільнення міст від російської окупації, День пам'яті жертв політичних репресій та решту. Ці дати нагадують нам про важливі події та особистостей, які боролися за незалежність та свободу нашої держави.

Тож, запрошуємо на третю просвітницьку зустріч у межах циклу лекторіїв про памʼять та вшанування. Ми поговоримо про найважливіші дати в українській мілітарній історії, які формують нашу національну пам'ять та ідентичність. Зокрема про події, згадки та досягнення, які варто вшановувати і пам'ятати. Обговоримо також які моменти з історії нам краще залишити в минулому. Лекція допоможе краще зрозуміти, як історичні події впливають на сучасність і майбутнє України.

Василь Павлов, радник Міністра у справах ветеранів України, воєнний історик, голова ГО "Центр мілітарної історії".

Організатори: Міністерство у справах ветеранів України, Національне військове меморіальне кладовище та Національний музей Революції Гідності.

Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх).

Коли: 3 липня, 18:30

Вхід вільний, реєстрація за посиланням: https://forms.gle/6YpfGqUcmBJ9ocP78

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.