Театр імені Пушкіна у Харкові перейменували на честь Квітки-Основ'яненка

Колишній театр імені Пушкіна у Харкові носитиме ім'я українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка.

Таке рішення під час сесії Харківської обласної ради ухвалили депутати, повідомив Сергій Жуков.

За зміну назви театру проголосували 88 депутатів. Епопея з перейменуванням тривала понад два роки.

"Навіть під час повномасштабної війни далеко не одразу в раді знайшлися голоси, щоб прибрати з назви театру не лише слово "російський", а й ім'я Пушкіна. Питання двічі виносили на сесію, сперечалися на засіданнях комісій. Мені довелося не лише читати колегам міні-лекцію про використання Кремлем "сонця російської поезії" як інформаційної зброї, а й цитувати рядки з його найбільш шовіністичних віршів. Все для того, щоб перебити сумнівні аргументи про "величезне значення поезії Пушкіна для світової культури". Дотиснули, і й грудні 2022-го таки прибрали обидва російські маркери з назви театру. Сьогодні він нарешті отримав українське ім'я", — написав депутат облради від ЄС Сергій Жуков.

Драмтеатр у Харкові позбавили імені російського поета Олександра Пушкіна у грудні 2022 року.

Назвати театр на честь літератора та громадського діяча Квітки-Основ'яненка запропонували у творчому колективі. Раніше розглядали й інші варіанти, зокрема творців Розстріляного Відродження Майка Йогансена та Миколу Хвильового, але врешті вирішили віддати шану першому харківському драматургу. Його п'єси йдуть у театрах по всій Україні, але досі немає жодного закладу, який носив би ім'я Григорія Квітки-Основ'яненка.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.