Книга Олександра Зінченка потрапила до третього туру Шевченківської премії-2025

Книга історика, журналіста та співзасновника "Історичної правди" Олександра Зінченка "Як українці зруйнували імперію зла" потрапила у короткий список номінантів Шевченківської премії-2025.

Про це повідомили на сайті премії.

20 січня відбувся другий тур конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року. Після проведення аналізу номінованих літературно-мистецьких творів з урахуванням їхньої мистецької цінності, унікальності, а також суспільної значущості і їх впливу на національне соціокультурне середовище, членами Шевченківського комітету шляхом таємного голосування були відібрані твори, що братимуть участь у третьому завершальному турі конкурсу.

В номінації "Публіцистика і журналістика":

  • Олександр Зінченко — книга "Як українці зруйнували імперію зла";
  • Павло Казарін — "Ретроспектива блогів на "Українській правді".

В номінації "Література":

  • Юрій Тарнавський — роман "Теплі полярні ночі" (авторизований переклад з англійської М. Нестелєєва), англомовний варіант "WORM ARCTIC NIGHTS";
  • Юрій Іздрик — книжка поезій "Колекція";
  • Світлана Поваляєва — збірка "Мінлива хмарність з проясненнями";
  • Мар'яна Савка — книжка поезій "Навіки ніжні: 77 віршів любові і віри"
  • Богдан Томенчук — книжка поезій "Вишийте, мамо, бронежилет";

В номінації "Літературознавство і мистецтво":

  • Валерій Бітаєв, Владислав Корнієнко, Юрій Мосенкіс — книга "Багатовікова літературно-мистецька зброя української перемоги";
  • Ігор Набитович — книга "Сага мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький".

Повний перелік тих, хто потрапив у третій тур премії, можна переглянути за посиланням.

Переможців оголосять у березні, до дня народження Тараса Шевченка.

Національна премія України імені Тараса Шевченка заснована 1961 року. Вона є найвищою в Україні творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Кожного року може бути присуджено не більше семи Національних премій, а нагородити особу можна один раз за життя. Присуджує відзнаку президент України на підставі рішення комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Нагадаємо, 2022 року Шевченківську премію з літератури отримала Тамара Горіха Зерня за роман "Доця", 2023 — Катерина Калитко за збірку поезій "Орден мовчальниць", 2024 — Ярина Чорногуз і Дмитро Лазуткін за поетичні збірки "dasein: оборона присутності" і "Закладка".

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.