IN MEMORIAM: Пішов з життя народний депутат І та ІІ скликань Володимир Пилипчук

22 січня на 76-му році пішов з життя економіст, науковець, громадський і політичний діяч, один із фундаторів української незалежності Володимир Пилипчук.

Повідомлення про це розміщено на його фейсбук-сторінці,

Володимир Пилипчук народився 18 червня 1948 року в селі Глинськ на Рвненщині.

У 1990-1998 роках він був народним депутатом України I-ІІ скликань. У першому демократичному скликанні – і член Президії Верховної Ради України, голова постійної Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством. 

У 1989 році Володимир Пилипчук був одним з організаторів Народного руху України, надалі став членом економічної колегії та Великої ради НРУ, головою осередку Руху в Українському інституті інженерів водного господарства, головою Рівненської обласної організації НРУ. 

У 1991- 1993 роках – професор Київського інституту народного господарства.

Очолювана ним комісія Верховної Ради організувала розробку дизайну гривні, розрахунку кількості грошових знаків в обігу, визначення структури номіналів, пошук потужностей для виготовлення національної валюти за кордоном. Пилипчук – ініціатор створення в Україні виробничих потужностей із виготовлення гривні.

Із 1990 року – співавтор та організатор розробки численних законопроєктів, спрямованих на суверенізацію економіки України і її одночасну трансформацію на ринкові підвалини розвитку.

У 1993 році став членом Академії економічних наук України. 

У 2000–2008 роках – і науковий консультант Інституту економіко-математичного моделювання.

Пилипчук двічі був кандидатом НРУ на посаду прем'єр-міністра України.

Прощання та поховання відбудуться в п'ятницю, 24 січня, в місті Рівне по вул. Енергетиків, 33 (кладовище "Нове").

 
24 серпня 1991 року. Верховна Рада. День проголошення Незалежності України. Володимир Пилипчук і Сергій Головатий. Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Заєць, Володимир Пилипчук, Валерій Івасюк
Фото Олександра Клименка

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".