Нардепи хочуть заборонити антисемітизм законом

Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт закону про запобігання та протидію антисемітизму в Україні.

Рішення щодо законопроєкту №5109, який ініціювала група депутатів на чолі з Максимом Бужанським ("Слуга народу"), підтримали 252 народні депутати, повідомляє Українська правда.

 

З різкою критикою такої ініціативи при обговоренні виступив народний депутат "Євросолідарності" ексголова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. На його думку, український парламент намагаються використати для актуалізації російських фейків про буцімто загрозу антисемітизму в Україні.

В'ятрович зазначив, що це проєкт закону суперечить 24 статті Конституції, яка забороняє привілеї чи обмеження за ознаками етнічного походження і міжнародно прийнятому визначенню антисемітизму.

Нардеп звернув увагу на переповненість цього законопроєкту оціночними судженнями.

В'ятрович нагадав, що в українському законодавстві (161 стаття ККУ) передбачено покарання (від 5 до 8 років позбавлення волі – ред.) за розпалювання міжнаціональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті.

Нардеп закликав парламент вирішувати "реальні, а не вигадані проблеми".

Документом, за який проголосували нардепи, запропоновано визначити в поняття "антисемітизм в Україні" як "певне ставлення до осіб єврейського походження, яке виражається в ненависті щодо них".


Основними проявами антисемітизму пропонується вважати:

-         заперечення у праві самоідентифікації осіб єврейського походження;

-         заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження, в тому числі через радикально-ідеологічні переконання або екстремістські релігійні погляди;

-         висловлення неправдивих відомостей, стереотипних, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження;

-         публічні висловлювання, пов'язані із засудженням осіб єврейського походження як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання;

-         заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост);

-         виготовлення, розповсюдження будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів та зображень антисемітського змісту;

-         умисне пошкодження або зруйнування будівель, інших споруд, що належать особам єврейського походження, єврейським громадам та громадським єврейським організаціям, а також релігійних або культових споруд (будинків) з мотивів антисемітизму;

-         умисне пошкодження, зруйнування або осквернення, місць поховань осіб єврейського походження, пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам єврейського походження з мотивів антисемітизму;

-         прояви антисемітизму до осіб не єврейського походження, але котрі були ідентифіковані як особи єврейського походження;

-         заклики до антисемітизму.


Для осіб, винних у порушенні вимог цього закону, у разі його прийняття встановлюється цивільно-правова та кримінальна відповідальність.

Водночас Головне науково-експертне управління у своєму висновку також звертає увагу на термінологічні та редакційні вади законопроекту.

Зокрема невдалою вбачається редакція терміну "антисемітизм в Україні", як "певне ставлення до осіб єврейського походження, яке виражається в ненависті щодо них". Дефініція цього терміну не містить притаманних юридичній термінології ознак однозначності та не повною мірою відображає сутність означеного поняття.

У ГНЕУ також звертають увагу на те, що суспільні відносини, які пропонується врегулювати у вказаному законопроєкті, вже певною мірою врегульовані, як міжнародними актами у сфері захисту прав і свобод людини так і українським законодавством.


Читайте також: Рівень антисемітизму в Україні найнижчий в Європі, – Зісельс

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.