Нардепи хочуть заборонити антисемітизм законом

Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт закону про запобігання та протидію антисемітизму в Україні.

Рішення щодо законопроєкту №5109, який ініціювала група депутатів на чолі з Максимом Бужанським ("Слуга народу"), підтримали 252 народні депутати, повідомляє Українська правда.

 

З різкою критикою такої ініціативи при обговоренні виступив народний депутат "Євросолідарності" ексголова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. На його думку, український парламент намагаються використати для актуалізації російських фейків про буцімто загрозу антисемітизму в Україні.

В'ятрович зазначив, що це проєкт закону суперечить 24 статті Конституції, яка забороняє привілеї чи обмеження за ознаками етнічного походження і міжнародно прийнятому визначенню антисемітизму.

Нардеп звернув увагу на переповненість цього законопроєкту оціночними судженнями.

В'ятрович нагадав, що в українському законодавстві (161 стаття ККУ) передбачено покарання (від 5 до 8 років позбавлення волі – ред.) за розпалювання міжнаціональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті.

Нардеп закликав парламент вирішувати "реальні, а не вигадані проблеми".

Документом, за який проголосували нардепи, запропоновано визначити в поняття "антисемітизм в Україні" як "певне ставлення до осіб єврейського походження, яке виражається в ненависті щодо них".


Основними проявами антисемітизму пропонується вважати:

-         заперечення у праві самоідентифікації осіб єврейського походження;

-         заклик, приховування або виправдання вбивства чи заподіяння шкоди особам єврейського походження, в тому числі через радикально-ідеологічні переконання або екстремістські релігійні погляди;

-         висловлення неправдивих відомостей, стереотипних, ненависницьких та таких, що озлоблюють, заяв про осіб єврейського походження;

-         публічні висловлювання, пов'язані із засудженням осіб єврейського походження як колективно відповідальних за реальні чи уявні правопорушення, скоєні однією особою або групою осіб незалежно від етнічного походження чи віросповідання;

-         заперечення факту переслідування і масового знищення євреїв під час Другої світової війни (Голокост);

-         виготовлення, розповсюдження будь-яких матеріалів, що містять антисемітські висловлювання, а також публічне використання матеріалів, символів та зображень антисемітського змісту;

-         умисне пошкодження або зруйнування будівель, інших споруд, що належать особам єврейського походження, єврейським громадам та громадським єврейським організаціям, а також релігійних або культових споруд (будинків) з мотивів антисемітизму;

-         умисне пошкодження, зруйнування або осквернення, місць поховань осіб єврейського походження, пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам єврейського походження з мотивів антисемітизму;

-         прояви антисемітизму до осіб не єврейського походження, але котрі були ідентифіковані як особи єврейського походження;

-         заклики до антисемітизму.


Для осіб, винних у порушенні вимог цього закону, у разі його прийняття встановлюється цивільно-правова та кримінальна відповідальність.

Водночас Головне науково-експертне управління у своєму висновку також звертає увагу на термінологічні та редакційні вади законопроекту.

Зокрема невдалою вбачається редакція терміну "антисемітизм в Україні", як "певне ставлення до осіб єврейського походження, яке виражається в ненависті щодо них". Дефініція цього терміну не містить притаманних юридичній термінології ознак однозначності та не повною мірою відображає сутність означеного поняття.

У ГНЕУ також звертають увагу на те, що суспільні відносини, які пропонується врегулювати у вказаному законопроєкті, вже певною мірою врегульовані, як міжнародними актами у сфері захисту прав і свобод людини так і українським законодавством.


Читайте також: Рівень антисемітизму в Україні найнижчий в Європі, – Зісельс

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.