У Полтаві завершили демонтаж пам’ятника на місці відпочинку Петра I

У Полтаві остаточно демонтували пам’ятник Петру І, розташований на розі вулиць Спаської та Пилипа Орлика.

Про це повідомляє інтернет-видання "Полтавщина".

Перенесення пам'ятника відбулося згідно з вказівкою Міністерства культури та стратегічних комунікацій в межах державної політики деімперіалізації. 31 січня був підписаний наказ Мінкульту про виключення 15 об'єктів культурної спадщини Полтави з Держреєстру нерухомих пам'яток України, серед них і пам'ятник на місці відпочинку російського правителя. 1 квітня стартувала підготовка до переміщення пам'ятника. Відповідні служби розпочали демонтаж 2 травня. 

Під час демонтажних робіт зняли шолом, щит, меч, фігурні елементи зі стилізованим пір'ям, чотири скульптурні гірлянди, розібрали мідні листи постаменту. Демонтаж відбувався в присутності архітекторів, реставраторів та краєзнавців: фахівці описували зняті елементи пам'ятника, нумерували та пакували в спеціальні бокси для подальшого збереження у фонді музею Полтавської битви.

У міській раді Полтави зазначили, що гроші з міського бюджету на демонтаж не виділяли. Всі роботи здійснювалися за кошти благодійників.

Памʼятник на місці відпочинку Петра І у Полтаві встановили 1817-го. Через 18 років його демонтували, а 1839-го під час підготовки до 230-ї річниці Полтавської битви відновили. Споруда є памʼяткою монументального мистецтва місцевого значення. Те, що на цій території відпочивав російський імператор, — міф, запевняють краєзнавці та історики.

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.