У Полтаві демонтували дошку співробітнику НКВС Антону Макаренку

У Полтаві демонтували останню меморіальну дошку радянському педагогу і співробітнику НКВС Антону Макаренку. Дошка пам'яті була розміщена на будівлі національного педагогічного університету.

Про це інформує Полтавський офіс УІНП.

Згідно з історичними даними, 1924 року Антон Макаренко навчався у вчительському інституті.

24 лютого таку ж дошку прибрали з будівлі житлового будинку, де раніше був колишній учительський інститут у Полтаві. 25 лютого прибрали іншу дошку, яка була розміщена на будівлі Полтавського обласного протитуберкульозного диспансеру. У межах деколонізації, через приналежність до символіки російської імперської політики всі 26 вулиць і провулків у назвах яких глорифікувався Макаренко протягом останніх двох років перейменували. У тому числі 5 у Полтавській міській громаді.

Необхідно також очистити публічний простір Кременчука від трьох споруд звеличення енкаведиста Макаренка. 

"Демонтаж усіх дошок та перейменування усіх п'яти вулиць Макаренка у Полтавській громаді, і всіх 26 по області- це вагомі кроки зі зменшення чужорідного культу совєтського педагога, співробітника НКВС Антона Макаренка. Рішенням сесії Полтавської обласної ради прибрано осоружне ім'я Макаренка й з назви обласного комунального навчального закладу - "Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія", - розповів представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Згідно з матеріалами архівної справи МВС УРСР за № 2400 Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР – начальника ІІ відділення цього ж відділу. 14 липня 1936 року він подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. А з жовтня 1936 року виконував обовʼязки керівника колонії НКВС № 5 у місті Бровари Київської області. 

У період російської окупації Полтави російською армією Антона Денікіна Макаренко служив білогвардійським загарбникам, працюючи директором полтавської школи №2 імені генерал-губернатора Малоросії князя Куракіна; на цю посаду денікінці як прихильники "єдиної і неділимої росії" призначили Макаренка у вересні 1919 року.

 

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".