Українська громада США створила петицію проти знесення Українського Культурного Центру в Нью-Джерсі

Українська громада США вимагає зупинити продаж, зміну зонування та знесення Українського Культурного Центру у Меморіальному Комплексі святого Андрія в Нью-Джерсі.

Про це йдеться на сайті change.org.

Український культурний центр був збудований завдяки зусиллям і пожертвам української громади США та діаспори. Він постав як живий меморіал церквам, бібліотекам та архівам, знищеним в Україні, і має на меті зберігати християнську та культурну спадщину українського народу. Центр пов'язаний з однією з найвідоміших українських церков у Північній Америці й з 1980-х років є (і досі залишається) основою українського життя в США.

У приміщенні Українського культурного центру діє українська школа, що відіграє вирішальну роль у збереженні української культури. Протягом десятиліть цей центр допомагав українцям, і продовжує це робити сьогодні — в один із найкритичніших моментів історії України.

"Меморіальне кладовище з понад 8 000 могил українських священиків, вояків та культурних діячів є місцем паломництва та пам'яті для поколінь українських американців і найбільшим українським кладовищем у Північній Америці. Плани з продажу, зміни зонування або знесення частин комплексу загрожують духовній та культурній цілісності цього священного місця, збудованого й утримуваного завдяки жертвам українських іммігрантів та їхніх нащадків. Тому Українська громада повинна мати вирішальний голос і брати активну участь у будь-яких обговореннях та рішеннях щодо майбутнього цього унікального та важливого об'єкта спадщини", - йдеться у тексті петиції

Члени української громади, діаспори та небайдужі громадяни вимагають негайного призупинення будь-яких дій, пов'язаних із запропонованим продажем, зміною зонування або знесенням Українського культурного центру та Меморіального комплексу святого Андрія. А також ініціюють переговори за участі громади та створити спільну стратегію довгострокового розвитку.

 

Теми

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.