IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти франкознавиця Марія Оркуш

Відійшла у засвіти перша директорка реконструйованої садиби Івана Франка в Нагуєвичах Марія Оркуш.

Про це сповістив директор Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі" Богдан Лазорак.

"Саме у переддень 109-х роковин смерті Івана Франка у засвіти відійшла справжня музейниця-франкознавиця, яка усе своє життя жила Франком задля збереження його унікальної спадщини майбутнім поколінням Українців", - написав на своїй сторнці у Фейсбук Богдан Лазорак.

Народилася Марія Оркуш 28 серпня 1941 р. в с. Сарни Яворівського району Львівської області. Навчалася у Сарнівській 7-річній школі та Краковецькій середній школі. Впродовж 1958 – 1960 рр. навчалася у Львівському культосвітньому технікумі.

З 1960 по 1962 рр. працювала на посаді художнього керівника в Ново-Милятинському будинку культури. У 1962 р. Марія Оркуш вступила на вечірнє відділення музичного факультету Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка.

1 серпня 1962 р. Марія Оркуш отримала скерування і призначення на посаду директора музею Івана Франка в Нагуєвичах. Упродовж січня 1963 р. – січня 1967 р. фактично керувала філією в Нагуєвичах, будучи на посаді наукового працівника.

У 1966 році за сприяння львівських музейників Марії Кіх та Віри Бонь, у одній із кімнат музею в Нагуєвичах вперше було відтворено експозицію із інтер'єром хати батьків письменника. У 1970-му силами Марії Оркуш до фондів нагуєвицької філії Львівського музею Івана Франка було привезено стіл і два стільці Г. Римаря із родинної стодоли в Добрівлянах, за яким Іван Франко проводив передвиборче віче у 1905 році.

Марія Оркуш брала дуже активну участь у відновленні "Садиби батьків Івана Франка" у 1981 р. Разом із Вірою Бонь і Марією Шутко вони серйозно доклалися до формування першої експозиції та відтворення родинної садиби Франків. 

У тому ж таки 1981 році Марія Оркуш брала активну участь в експедиції під керівництвом Богдана Возницького до церкви Св. Миколая Чудотворця, у якій хрестили Івана Франка, де їй вдалося віднайти і зберегти єдину на сьогодні збережену ікону Св. Миколая Чудотворця кінця XVIII ст., яка пам'ятає епоху Якова та Івана Франків.

У квітні 2000 році Марія Оркуш звільнилася з посади завідувача музею Івана Франка в Нагуєвичах. Впродовж 2006 – 2016 рр. виконувала обов'язки вченого секретаря цієї ж установи. Автор наукових та науково-популярних праць з історії та розвитку музею Івана Франка в Нагуєвичах, зокрема перших путівників 1970 р., 1978 р. та 2003 р.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.