IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти франкознавиця Марія Оркуш

Відійшла у засвіти перша директорка реконструйованої садиби Івана Франка в Нагуєвичах Марія Оркуш.

Про це сповістив директор Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі" Богдан Лазорак.

"Саме у переддень 109-х роковин смерті Івана Франка у засвіти відійшла справжня музейниця-франкознавиця, яка усе своє життя жила Франком задля збереження його унікальної спадщини майбутнім поколінням Українців", - написав на своїй сторнці у Фейсбук Богдан Лазорак.

Народилася Марія Оркуш 28 серпня 1941 р. в с. Сарни Яворівського району Львівської області. Навчалася у Сарнівській 7-річній школі та Краковецькій середній школі. Впродовж 1958 – 1960 рр. навчалася у Львівському культосвітньому технікумі.

З 1960 по 1962 рр. працювала на посаді художнього керівника в Ново-Милятинському будинку культури. У 1962 р. Марія Оркуш вступила на вечірнє відділення музичного факультету Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка.

1 серпня 1962 р. Марія Оркуш отримала скерування і призначення на посаду директора музею Івана Франка в Нагуєвичах. Упродовж січня 1963 р. – січня 1967 р. фактично керувала філією в Нагуєвичах, будучи на посаді наукового працівника.

У 1966 році за сприяння львівських музейників Марії Кіх та Віри Бонь, у одній із кімнат музею в Нагуєвичах вперше було відтворено експозицію із інтер'єром хати батьків письменника. У 1970-му силами Марії Оркуш до фондів нагуєвицької філії Львівського музею Івана Франка було привезено стіл і два стільці Г. Римаря із родинної стодоли в Добрівлянах, за яким Іван Франко проводив передвиборче віче у 1905 році.

Марія Оркуш брала дуже активну участь у відновленні "Садиби батьків Івана Франка" у 1981 р. Разом із Вірою Бонь і Марією Шутко вони серйозно доклалися до формування першої експозиції та відтворення родинної садиби Франків. 

У тому ж таки 1981 році Марія Оркуш брала активну участь в експедиції під керівництвом Богдана Возницького до церкви Св. Миколая Чудотворця, у якій хрестили Івана Франка, де їй вдалося віднайти і зберегти єдину на сьогодні збережену ікону Св. Миколая Чудотворця кінця XVIII ст., яка пам'ятає епоху Якова та Івана Франків.

У квітні 2000 році Марія Оркуш звільнилася з посади завідувача музею Івана Франка в Нагуєвичах. Впродовж 2006 – 2016 рр. виконувала обов'язки вченого секретаря цієї ж установи. Автор наукових та науково-популярних праць з історії та розвитку музею Івана Франка в Нагуєвичах, зокрема перших путівників 1970 р., 1978 р. та 2003 р.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.