Кремль реабілітує сталінські репресії

Російські архіви припинили видачу справ репресованих за часів сталінських чисток історикам та представникам громадськості.

Про це інформує Служба зовнішньої розвідки України.

За законодавством рф справу репресованого може отримати будь-яка зацікавлена особа через 75 років після її закриття. Проте російські бюрократи посилаються на наказ "росархіва" № 38 від 20 березня 2025 року про порядок віднесення документів до "службової інформації обмеженого поширення".

Наказом передбачено формування переліку з відміткою "для службового користування", до якого можуть бути внесені документи, якщо їх поширення "може створити потенційну загрозу інтересам російської федерації". Отже, історики, письменники, дослідники позбавлені можливості працювати з архівними документами – їх можуть надати виключно родичам репресованих, якщо ті ще доведуть свої родинні зв'язки.

"Так москва одним наказом "росархіва" офіційно визнала, що вважає пам'ять про мільйони закатованих і вбитих під час сталінських репресій загрозою національній безпеці, а самі події тих років – історичною необхідністю. Історія зі справами репресованих – це складова загальної когнітивної стратегії сучасної російської влади. Відбілення "вождя", створення міфів навколо його особи активно відбувається на різних рівнях", - зазначають у Службі зовнішньої розвідки.

У липні 2025 року комуністична партія рф вже назвала доповідь першого секретаря цк кпрс Микити Хрущова "Про культ особи (Сталіна) та його наслідки" на ХХ з'їзді кпрс "помилковою і політично упередженою". А на території росії знову відкриваються пам'ятники "вождю всіх часів і всіх народів".

За оцінками російських істориків у 1921-1953 роках (роки правління Сталіна) у срср було засуджено 23,77 млн осіб, з них до найвищої міри покарання – 6,43 мільйона громадян, на заслання – 3,765 мільйонів осіб. За оцінками західних дослідників, загалом від сталінських репресій постраждало від 45 до 80 мільйонів громадян колишнього срср.

 

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.