На Полтавщині перейменували вулицю російского генерала Бутовського на честь Павла Крата

У Лубнах перейменувала вулицю російского генерала Бутовського на честь українського політичного, релігійного та громадський діяча Павла Крата.

Про це повідомив ініціатор перейменування, представник Українського інституту національної пам'яті у Полтавській області Олег Пустовгар.

Військовий і спортивний діяч Російської імперії Алєксєй Бутовський у 1863-му році брав участь у акті російської імперської політики — військовому злочині з жорстокого придушення антимосковського Січневого повстання на землях Речі Посполитої, у якому брали участь поляки, українці, литовці і білоруси. Робив спроби створення російського олімпійського комітету. 

"За дорученням диктатора держави-окупанта путіна Центральний банк росії виготовив пам'ятну монету із циклу "Олімпійське століття росії" із зображенням Бутовського. Тож вулиці, пам'ятники, інші об'єкти підлягають обов'язковому усуненню з публічного простору — перейменуванню або демонтажу. У Полтаві це стосується вулиці, міського комунального стадіону "Ворскла" та пам'ятника поруч із ним", — розповів Олег Пустовгар.

У межах виконання Законів України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" та "Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу" позачергова п'ятдесят дев'ята сесія восьмого скликання Лубенської міської ради перейменувала вулицю російского генерала Бутовського на честь Павла Крата. Він був одним із чільних діячів Лубенської вільної громади Революційної Української партії (РУП), автором мемуарів "Крізь павутиння змосковщення", у яких 12 розділів присвячено Лубнам кінця 1890-х та початку ХХ століття. 

 
Павло Крат — реставроване та колоризоване фото

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.