На Полтавщині перейменували вулицю російского генерала Бутовського на честь Павла Крата

У Лубнах перейменувала вулицю російского генерала Бутовського на честь українського політичного, релігійного та громадський діяча Павла Крата.

Про це повідомив ініціатор перейменування, представник Українського інституту національної пам'яті у Полтавській області Олег Пустовгар.

Військовий і спортивний діяч Російської імперії Алєксєй Бутовський у 1863-му році брав участь у акті російської імперської політики — військовому злочині з жорстокого придушення антимосковського Січневого повстання на землях Речі Посполитої, у якому брали участь поляки, українці, литовці і білоруси. Робив спроби створення російського олімпійського комітету. 

"За дорученням диктатора держави-окупанта путіна Центральний банк росії виготовив пам'ятну монету із циклу "Олімпійське століття росії" із зображенням Бутовського. Тож вулиці, пам'ятники, інші об'єкти підлягають обов'язковому усуненню з публічного простору — перейменуванню або демонтажу. У Полтаві це стосується вулиці, міського комунального стадіону "Ворскла" та пам'ятника поруч із ним", — розповів Олег Пустовгар.

У межах виконання Законів України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" та "Про засади державної політики національної пам'яті Українського народу" позачергова п'ятдесят дев'ята сесія восьмого скликання Лубенської міської ради перейменувала вулицю російского генерала Бутовського на честь Павла Крата. Він був одним із чільних діячів Лубенської вільної громади Революційної Української партії (РУП), автором мемуарів "Крізь павутиння змосковщення", у яких 12 розділів присвячено Лубнам кінця 1890-х та початку ХХ століття. 

 
Павло Крат — реставроване та колоризоване фото

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.