На Полтавщині демонтували пам’ятники організаторам Голодомору-геноциду

У Коломацькій та Решетилівській громадах Полтавського району демонтували «пам’ятники» організаторам Голодомору-геноциду.

Про це повідомив ініціатор демонтажу, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У селі Василівка, яке належить до Коломацької сільської ради Полтавського району було демонтовано об'єкт, який у реєстрі Міністерства культури мав назву "Голова колгоспу Дениса Калістратовича Портненка, що загинув у 1932 році від рук куркулів".

Також з центральної зони села Кривки, яке належить до Решетилівської міської ради демонтовано меморіальну плиту "Активіст села Бабич І.Т., убитий куркулями в 1930 року". Демонтаж став можливим після того як Міністерство культури своїм наказом "Про визнання такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, об'єктів культурної спадщини" позбавило ці комуністичні маркери відповідного статусу.

"Назви цих об'єктів і дати спростовують один із ворожих історичних міфів про те, що українці покірно мирилися із московським людовбивством. У 20-х роках 20 століття Полтавщина вирувала антибільшовицькими повстаннями. Бачимо і на початку 30-х рр. відголоски збройного опору українського селянства (у сталінській пропаганді щодо нього використовувалося пропагандистське кліше "куркулі") проти окупації Української Народної Республіки, штучного голоду, примусового заганяння до колгоспів, продрозверстки. У назві об'єктів окреслено конкретні випадки ліквідації українськими повстанцями голови колгоспу Дениса Портненка та більшовицького активіста Бабича", - висловив думку Олег Пустовгар.

У громадах готуються до наступного кроку: перепоховання праху колаборантів з публічного простору на територію найближчого комунального кладовища згідно із статтею 5. п. 4 деколонізаційного Закону.

 
Демонтаж памятника у селі Василівка Коломацької громади

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.