На Полтавщині демонтували пам’ятники організаторам Голодомору-геноциду

У Коломацькій та Решетилівській громадах Полтавського району демонтували «пам’ятники» організаторам Голодомору-геноциду.

Про це повідомив ініціатор демонтажу, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У селі Василівка, яке належить до Коломацької сільської ради Полтавського району було демонтовано об'єкт, який у реєстрі Міністерства культури мав назву "Голова колгоспу Дениса Калістратовича Портненка, що загинув у 1932 році від рук куркулів".

Також з центральної зони села Кривки, яке належить до Решетилівської міської ради демонтовано меморіальну плиту "Активіст села Бабич І.Т., убитий куркулями в 1930 року". Демонтаж став можливим після того як Міністерство культури своїм наказом "Про визнання такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, об'єктів культурної спадщини" позбавило ці комуністичні маркери відповідного статусу.

"Назви цих об'єктів і дати спростовують один із ворожих історичних міфів про те, що українці покірно мирилися із московським людовбивством. У 20-х роках 20 століття Полтавщина вирувала антибільшовицькими повстаннями. Бачимо і на початку 30-х рр. відголоски збройного опору українського селянства (у сталінській пропаганді щодо нього використовувалося пропагандистське кліше "куркулі") проти окупації Української Народної Республіки, штучного голоду, примусового заганяння до колгоспів, продрозверстки. У назві об'єктів окреслено конкретні випадки ліквідації українськими повстанцями голови колгоспу Дениса Портненка та більшовицького активіста Бабича", - висловив думку Олег Пустовгар.

У громадах готуються до наступного кроку: перепоховання праху колаборантів з публічного простору на територію найближчого комунального кладовища згідно із статтею 5. п. 4 деколонізаційного Закону.

 
Демонтаж памятника у селі Василівка Коломацької громади

Постріл у самого себе. Містерія Миколи Хвильового

Запросив до себе друзів – Олеся Досвітнього й Миколу Куліша. І, сказавши, що зараз покаже, як у сьогоднішніх умовах має творити пролетарський письменник, вийшов у свою кімнату. Пролунав постріл. Це сталося 13 травня 1933 року.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.