У Варшаві відкрили виставки про Крим і війну в Україні

У Варшаві в Центрі сучасного мистецтва "Уяздовський Замок" відбулося відкриття вернісажу одразу двох виставок: "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" та "Цей кіт був намальований під час війни".

Про це інформує посольство України в РП.

Виставка "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" об'єднала українських і кримськотатарських митців, які осмислюють Крим як простір пам'яті, ідентичності та втрати після російської окупації 2014 року. Їхні роботи є особистим свідченням про дім, вигнання, біль, спротив і надію.

Водночас виставка "Цей кіт був намальований під час війни" згуртувала митців із 25-ти країн і порушила питання ролі мистецтва в умовах війни та кризи. Вона звертається до теми російської агресії проти України та ставить важливі запитання: чи може мистецтво впливати на реальність і як війна змінює нашу чутливість?

"Висловлюю вдячність українським митцям, чиї роботи передають внутрішню силу, стійкість і відданість правді. Водночас дякую митцям з інших країн за їхню солідарність і готовність осмислювати цей спільний досвід", - зазначив під час відкриття заходу посол України в Польщі Василь Боднар.

Своєю чергою голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров подякував усім, хто прийшов на відкриття виставки, підкресливши, що "настане день, коли ми звільнимо Крим від російської окупації та відновимо справедливість".

У відкритті також взяли участь генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко, директорка Центру сучасного мистецтва "Уяздовський Замок" Анна Лазар, голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров, заступниця директора департаменту співпраці розвитку МЗС Польщі Ольга Яблонська, посол Естонії в РП Міко Хальяс, кураторська група у складі Аліма Алієва, Оксани Довгополової та Катерини Семенюк, співкураторка виставки Лада Наконечна, а також представник Програма "Партнерство за сильну Україну".

Виставка "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим" триватиме до 28 червня 2026 року, а "Цей кіт був намальований під час війни" - до 13 вересня 2026 року.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.