До короткого списку Міжнародної премії імені Івана Франка увійшли три наукові праці

15 червня 2026 року Комітет Міжнародної премії імені Івана Франка узагальнив результати експертного оцінювання робіт, які було подано на конкурс у 2026 році.

Про це інформує Міжнародний Фонд Івана Франка.

До фіналу увійшло три наукові праці про ключові питання української історії, культури та мови. Авторами цих праць є науковці з Канади, Польщі та України.

За результатами роботи Експертної ради до розгляду міжнародного журі, засідання якого відбудеться 25–27 серпня 2026 року в місті Дрогобичі, рекомендовано три видання:

Володимира В'ятровича та Любомира Луцюка — "Архіви ворога: Операції радянської контрповстанської боротьби та український націоналістичний рух — підбірка з архівів таємної поліції". Монреаль: McGill-Queen's University Press, 2023. 988 с. Подання: кафедра українських студій Університету Торонто, Канада.

Владислава Грибовського — "Ханська Україна". Харків: Фоліо, 2025. 414 с.
Подання: лауреат Міжнародної премії імені Івана Франка 2024 року Олексій Сокирко, Україна.

Йоанни Ґетки та Віктора Мойсієнка — "Спочатку було слово… Від мовного узусу — до літературної норми. Нарис генези української літературної мови". Варшава: Видавництво Варшавського університету, 2024. 248 с. Подання: Карпатський національний університет імені Василя Стефаника, Польща — Україна.

Цьогоріч до складу Експертної ради увійшли 53 науковці зі семи країн: Італії, Польщі, Румунії, Словаччини, України, Франції та Чехії. Така географія експертів підкреслює міжнародний авторитет Премії та зацікавлення українською гуманітаристикою у світі.

Церемонія нагородження лауреата і номінантів Міжнародної премії імені Івана Франка відбудеться 27 серпня 2026 року — у 170-ту річницю від дня народження Івана Франка. Цього дня Міжнародний фонд Івана Франка проведе 10-ту, ювілейну церемонію нагородження, що стане своєрідним узагальненням десятиліття діяльності Премії та підкреслить її роль у представленні української науки та культури у світі.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.