Спецпроект

В РОСІЇ ВИДАДУТЬ СВОЮ ВЕРСІЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Розбіжності в думках в українських і російських істориків існують щодо питання походження державності, оцінки Переяславської раді, оцінки революції 1917 року та національних рухів.

В середині наступного року може бути видана російська версія історії України, заявив директор Інституту загальної історії РАН, академік Олександр Чубар'ян.

"Мої колеги з Інституту історії висловили бажання видати нашу версію історії України. Зараз рукопис готовий. До середини наступного року книжку буде видано. Потрібно ще експертизу провести", - сказав Чубар'ян "Інтерфаксу" у Москві у четвер.

Він повідомив, що його колеги давно співпрацюють із українськими істориками.

"Раніше були видані "Нариси історії Росії", написані нашими колегами й перекладені на українську мову. Потім "Нариси історії України" були переведені на російську і видані в нас. Тепер ми вирішили створити таку книгу. Я її не читав, однак не думаю, що щодо неї будуть скандали. Зрештою, можна давати різні точки зору на одне питання", - сказав Чубар'ян.

Він зауважив, що розбіжності в думках в українських і російських істориків існують щодо питання походження державності, оцінки Переяславської раді, оцінки революції 1917 року та національних рухів.

Чубар'ян також повідомив, що зараз ведеться активна робота зі створення російсько-українського навчального посібника для вчителів історії.

"Учора ми обговорювали з українськими колегами можливі схеми. Ми готові запропонувати 25 тем, вони підготували близько 20. Досить важко було підібрати теми, поки ми намітили перший модуль - "Повсякденне життя Росії й України у XX столітті". Він включатиме культуру, науку, освіту. Але поки ця тема не затверджена", - підкреслив вчений, додавши, що покищо немає домовленості про те, "у якому обсязі буде книга, як її писати".

Напередодні про ідею спільно підручника розповідав міністр освіти Дмитро Табачник.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.