Спецпроект

Служба зовнішньої розвідки розсекретила документи про нацистську окупацію

Радянська розвідка завчасно інформувала Сталіна і вище командування Радянської Армії про підготовку гітлерівської Німеччини до нападу на СРСР.

Служба зовнішньої розвідки України розсекретила документи щодо діяльності розвідувальних підрозділів і органів державної безпеки України напередодні Великої Вітчизняної війни, періоду окупації Києва та звільнення української столиці в листопаді 1943 року.

Як повідомили "Укрінформу" в прес-службі СЗР України, в галузевому державному архіві виявлено розвідувальне зведення, підготовлене розвідувальним відділом штабу Київського особливого військового округу, датоване 10 травня 1941 року.

У документі, зокрема, містяться конкретні відомості про активний рух гітлерівських військових частин у квітні-травні 1941 року до радянського кордону, накопичення резервів наступального характеру, форсоване будівництво стратегічних комунікацій та інженерних споруд, прибуття понтонних підрозділів, мобілізацію чисельних військових частин у суміжних з Україною державах.

Зазначені відомості є ще одним свідченням того, що розвідка завчасно інформувала вище командування Радянської Армії та керівництво держави про підготовку гітлерівської Німеччини до нападу на Радянський Союз.

В інших розсекречених документах викладається узагальнена інформація, одержана розвідувальним шляхом, про стан справ на окупованій території України.

Зокрема, така інформація міститься в доповідях агентури розвідки, розвідувальних зведеннях Українського штабу партизанського руху, доповідній записці Управління Народного комісаріату державної безпеки по Київській області "Про виявлені військові, адміністративні, каральні і господарські заклади, які знаходилися в Києві у період окупації".

У цьому документі детально відображена організаційна структура всіх окупаційних установ Києва із зазначенням їхніх керівників.

Цікавою для дослідників може бути інформація про добутий розвідкою наказ Гітлера, в якому наголошується на необхідності знищення боєздатного чоловічого населення при відступі з території України.

За попередньою оцінкою, ці матеріали є оригінальними і мають історичне значення.

Із нагоди 66-ої річниці визволення України та напередодні 67-ої річниці визволення Києва від фашистських загарбників перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України Володимир Отрешко у Центрі професійного і патріотичного виховання співробітників СЗР передав оригінали розсекречених архівних документів генеральному директору Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років Івану Ковальчуку для їх експонування і подальшого опрацювання.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.