Пуща-Водиця більше не буде історичним ареалом Києва

Пуща-Водицю позбавили статусу історичного ареалу - в новому Генплані до 2025 року ця територія вважатиметься такою, що втратила свою унікальність.

Про це стало відомо під час обговорення історико-архітектурного опорного плану Києва, який є складовою Генерального плану до 2025 року, повідомляє прес-служба голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

Депутат розповів, що раніше Київ мав 5 історичних ареалів. Тепер два з них об'єднали в Центральний - від Кирилівської церкви до Києво-Печерської Лаври. Південний - до якого входить Музей національної архітектури і побуту "Пирогово" та інші об'єкти - зберігся, а Північно-Солом'янський історичний ареал позбавили статусу, хоч і зберегли пам'ятки як окремі об'єкти.

Тим часом Пуща Водиця як історичний ареал у новому Генплані ліквідований.

Пуща-Водиця - історична місцевість та кліматичний курорт посеред заповідних лісів у північно-західній частині Києва. Свого часу тут побували Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Лев Толстой, Леся Українка. Cюди їздить один із найстаріших маршрутів київського трамваю - №12, лінія якого прокладена через ліс.

Малювали поселення художники І. С. Їжакевич, Ф. 3. Коновалюк. Був тут архітектор В. Городецький. Мешкав та навчався 1917-1923 роках у місцевій школі (нині носить його ім′я) Олег Ольжич - український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.