Організатори збрехали про "сталінобус" у Севастополі?

Мікроавтобус, обклеєний зображеннями Сталіна, так і не вийшов на маршрут.

Про це повідомляє УП з посиланням на "Сегодня".

У диспетчерській повідомили, що водій маршрутки у п'ятницю був звільнений і тепер незаконно "таксує"  містом.

До того ж, мікроавтобус має білі держномери, а не жовті, як годиться маршрутному таксі.

"Організатори були проти зйомки обклеювання машини: мовляв, тільки телеканал "Інтер" допущений, "як найбільш об’єктивний і правдивий канал нашої країни", - розповідають очевидці.

"Приховували місце і час обклеювання. Коли ми їх знайшли, власник рекламного агентства, який робив рекламу, погрожував порозбивати камери і т.п. Всі вони переживали, аби не потрапили в кадр номер машини і їх особи. Номери-то білі були, а не жовті, як годиться", - додали вони.

Проте організатор акції Борис Рожин запевняє, що автобус повинен вийти на рейс - про це йому повідомили в тій же диспетчерській.

Сьогодні один із блогерів, причетних до організації проекту "Автобус Перемоги", повідомив, що транспортні засоби з портретами Сталіна вийшли на вулиці чотирьох російських міст і нашого Севастополя, надавши фото української маршрутки.

Раніше організатори проекту "Автобус Перемоги" обіцяли на 7 листопада, до 70-річчя параду 1941 року на Червоній площі в Москві, запустити в Севастополі тролейбуси та автобуси з портретами Сталіна. Українські організатори називали себе "просто громадянами, пов'язаними однією ідеєю".

Громадські діячі вимагали від президента Януковича і генпрокурора Пшонки заборонити розміщення портретів Сталіна на міському транспорті Севастополя. Також свій протест проти цього висловили кримські татари, які в 1944 році зазнали масової депортації з батьківщини в Середню Азію.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.