Януковича і прокуратуру просять заборонити Сталіна у Севастополі

Громадські та мистецькі діячі вимагають від Януковича заборонити розміщення портретів Сталіна на міському транспорті Севастополя.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років звернувся до Президента України з проханням не допустити відродження сталінізму в Україні. Приводом до заяви стала ініціатива людей, які назвалися "ентузіастами, об'єднаними ідеєю", розмістити на місцевих автобусах та тролейбусах портрети Сталіна.

Аналогічні звернення також скеровано до голови Севастопольської міської державної адміністрації, голови Севастопольської міської ради, Генерального прокурора України та прокурора Автономної Республіки.

У Громадському комітеті із вшанування жертв Голодомору зазначили, що організатори акції, прикриваючись подвигом червоноармійців, які боролись проти нацистської окупації, прагнуть демонстративно возвеличити постать тирана Йосифа Сталіна.

Також автори звернення підкреслюють, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року Йосиф Сталін був визнаний особою, яка умисно організувала геноцид українців.

"Тому розміщення портретів Йосифа Сталіна на транспортних засобах є порушенням норм вітчизняного законодавства, суперечать правовій оцінці європейських структур і врешті є наругою над пам'яттю мільйонів загиблих. Подібні дії ставлять під сумнів правовий характер держави Україна, її орієнтацію на загальноєвропейські цінності" - зазначає Громадський комітет.

"Просимо Вас негайно втрутитись у ситуацію та покласти край будь-яким спробам відродження сталінізму, звеличенню радянського диктатора Йосифа Сталіна, зокрема розміщенню його портретів на міському транспорті Севастополя," - пише обурена громадськість.

Нагадаємо, що Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. створений минулого року, до його складу входять 40 знакових постатей в науковому, мистецькому та громадському житті країни: Ольга Богомолець, В'ячеслав Брюховецький, Володимир В'ятрович, Іван Вакарчук, Володимир Василенко, Іван Васюник, Василь Вовкун, Анатолій Гайдамака, Дмитро Гнатюк, Петро Гончар, Іван Дзюба, Іван Драч, (Зоря) Євстратій, Андрій Жолдак, Микола Жулинський, Євген Захаров, Олександр Іванків, Геннадій Іванущенко, Сергій Квіт, Андрій Когут, Роман Круцик, Ніла Крюкова, Станіслав Кульчицький, Неля Лавриненко, Олександр Максимчук, Василь Марочко, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Дмитро Павличко, Олекса Петрів, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Стефан Романів, Євген Сверстюк, Михайло Свистович, Володимир Сергійчук, Євген Станкович, Лесь Танюк, Володимир Телищак, Ігор Юхновський.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.