Спецпроект

Конкурс статті про Голодомор. Приз - 1000 доларів

З 14 листопада до 8 грудня 2011 року проводиться конкурс текстів "Приз Ґарета Джоунза". Організатори обіцяють широко трактувати заявлену тему конкурсу, котра згадує про двох західних журналістів - Ґарета Джоунза, який проїхався голодною Україною, описавши побачені жахіття, і Волтера Дюрaнті, який заперечував голод і хвалив Сталіна.

Про це "Історичній Правді" повідомили організатори конкурсу.

Приз становить 1000 доларів США, які можуть надаватись одному учаснику конкурсу або кільком, за рішенням журі конкурсу.

Конкурс передбачає відкриті змагання для написання аналітично-публіцистичної статті на тему: "Ґарет Джоунз - Волтер Дюранті - Голодомор". Тема умисно залишається доволі широкою.

Цитати з Ґарета Джоунза у промові Ланселота Лоутона 1939 року

Мета конкурсу: сприяти ознайомленню суспільства з подіями, пов язаними з Голодомором, підвищувати свідомість людей відносно історії України та важливих подій минулого.

Будь-який український журналіст матиме можливість прислати свою статтю українською мовою для участі в конкурсі. Хто такий "журналіст", трактуватиметься широко.

Надані для участі в конкурсі статті судитимуться за критеріями:

-- оригінальність,

-- переконливість,

-- стилістика, структурованість та ефективність доведення думок.

Радянська преса 1933 року: "Голодні бунти на Заході, нові ресторани в УРСР" (ФОТО)

Рекомендована довжина статті - 1500 слів, але довжина статті не буде єдиним критерієм оцінки.

Гроші на призовий фонд для цього конкурсу надані приватними особами.

Сайт, де можна познайомитись з умовами конкурсу знаходиться за адресою: http://sites.google.com/site/thegarethjonesprize/

Надсилати статті для участі в конкурсі можна на адресу електронної пошти: garethjonesprize@gmail.com.

Дедлайн подачі матеріалів: 21:00 8 грудня 2011 року.

"Історія Голоду". Читачі УП надсилають сімейні перекази про Голодомор

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.