У Ватиканi знайшли рукопис про трьох царiв, якi вiтали Iсуса

Професор релігієзнавства з Оклахомського університету (США) переклав текст, що відкриває нові факти про Різдво Христове і трьох волхвів, які принесли Ісусу дари під час народження.

 

Про це повiдомляє ТСН iз посиланням на The Times.

Рукопис, який зберігався протягом 250 років у Ватиканській бібліотеці і про походження якого нічого не відомо, професор Брент Ландо дешифрував з мертвої сирійській мові.

Текст називається "Одкровення волхвів" і являє собою розповідь про їхнi подорожі, написаний від першої особи. Це зроблена у VIII столітті копія з оповідки, вперше записаної у III столітті, менш ніж через 100 років після написання Євангелія від Матвія - першоджерела історії про "трьох царiв зi Сходу", зазначає видання.

"Одкровення волхвів" значно відрізняється від інших варіантів цієї біблійної історії. Згідно з документом, волхви прийшли не з Персії, а з країни Шир, що ототожнюється з давнім Китаєм. "Повідомляється, що вони були нащадками Сифа, третього сина Адама, і належали до секти, яка молилася без слів", - йдеться в статті.

Як відомо, у традиційній легенді мудрецiв, якi прийшли вiтати новонародженого Iсуса - троє. В "Одкровенні" ж сказано, що їх були "десятки". Матвій не згадує, скільки було волхвів.

Водночас професор Ландо сумнівається, що "Одкровення" дійсно написано одним з волхвів, але вважає, що безіменні автори самоототожнювалися з цими містиками і їх сектою. За словами Ландо, в "Одкровенні" йдеться, що Сиф передав нащадкам пророцтво, згідно з яким зірка сповістить про народження Бога в людському вигляді.

У дешифрованому ж тексті йде мова, що Ісус Христос і Віфлеємська зірка - одне й те саме, а також, що Христос здатний перетворитися в усе, що завгодно.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.