Дем'янюк хоче судитися за те, що його назвали злочинцем до вироку

Іван Дем'янюк, засуджений у Німеччині за воєнні злочини нацистів, просить у німецької влади фінансову допомогу, щоб подати в суд на газету за наклеп на нього.

Про це повідомляє ВВС.

Минулого року 91-річного Дем'янюка мюнхенський суд засудив за "співучасть у вбивстві" 28 тисяч людей під час служби охоронцем у нацистському таборі смерті в Польщі.

Нині він намагається подати до суду на газету Bild за те, що вона називала його воєнним злочинцем і нацистським поплічником ще до винесення вироку.

"Я звинувачую Німеччину". Промова Дем'янюка в мюнхенському суді

Чиновник у німецькому суді не зміг сказати, коли суд прийме рішення з приводу фінансування.

Нині засуджений не перебуває у в’язниці і чекає рішення на апеляцію щодо свого п’ятирічного ув'язнення.

Більше про Івана Дем'янюка читайте на "Історичній Правді" за тегом "справа Дем'янюка".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.