Спецпроект

АНОНС: У Луцьку презентують книги про Другу польсько-українську війну

У Луцьку відбудеться презентація книги Володимира В’ятровича "Друга польсько-українська війна. 1942-1947" та двотомного зібрання архівних документів "Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА".

 

Холмщина, Волинь, Галичина, Закерзоння — території, де під час і після Другої світової війни палахкотіло польсько-українське протистояння.

Криваве доміно маловідомої війни між поляками і українцями у 1942-1947 роках розкривають невідомі документи українського підпілля.

Селянська жакерія та інформаційна війна, фронтові бої між підпільними арміями і спільні операції колишніх ворогів, Волинь-1943 і акція "Вісла"-1947, переговори щодо перемир’я і торги за лінію кордону…

Джерела документів - архіви СБУ, Гарвардського університету та Центру досліджень визвольного руху.

Час і місце: 25 квітня 2012 року, 18:30. Палац культури міста Луцька (НД "Просвіта", 2-й поверх).

Володимир В'ятрович - кандидат історичних наук, дослідник історії українського визвольного руху.

В 2008-2010 роках на посаді Директора Галузевого державного архіву Служби безпеки України провів розсекречення раніше таємних архівів КГБ і організував відкритий доступ до них. У 2010-2011 роках працював у Українському науковому інституті Гарвардського університету.

Очолює Вчену раду Центру досліджень визвольного руху – неурядової дослідницької установи, яка вивчає різні аспекти діяльності визвольного руху в ХХ столітті. Член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.