Спецпроект

У Львові годували "стравами" часів Голодомору. ФОТО

В центрі Львова, на площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку, людей пригощали стравами, якими українці харчувалися в часи Голодомору 1932-33 рр.

Про це повідомляє кореспондент ІП Валерій Шмаков зі Львова.

Прямо на площі накрили стіл із "стравами" та пропонували частуватись ними всіх охочих.Таким чином активісти хотіли нагадати про жахливі події тих років.

Організатором акції виступив громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.

Всі фото: Валерій ШМАКОВ

Страви були приготовані буквально із "підножного корму", оскільки якихось інших компонентів в ті часи українці просто не мали.

Зокрема, до страви під назвою "Кора дуба з льоном" входили такі складники: подрібнена кора дуба запарена, насіння льону, подрібнена та запарена ромашка та маленька жменька кукурудзяної крупи.

 

А кропив'яний корж був спечений із ошпареної окропом кропиви та кульбаби, запареної пшениці, залитої затіркою (невеликою кількістю муки, розведеної у воді). За словами організаторів - мабуть, найсмачніша страва серед усіх представлених.

 

Інші страви на смак були мов тирса. Наприклад, жолуді з корою дуба (очищені від лушпиння та ретельно подрібнені жолуді, подрібнена кора дуба, все це вимішується у воді з невеликою кількістю муки).

 

Також львів'ян пригощали гіркими на смак хлібцями з каштанів та насіння кропу (очищений від шкірки та подрібнений каштан, запарене насіння кропу, невелика кількість запареної пшеничної крупи для в’язкості).

 

За словами організаторів, відшукати автентичні рецепти страв, які готували українці у той далекий період було непросто. Довелось відшуковувати їх у книгах-мемуарах та спогадах очевидців.

Читайте також: "Очерет, павуки і лелеки. Що їли українці в 1932-33 рр."

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.