Путіну вигідний культ Сталіна - Die Zeit

Hавіть через 60 років після своєї смерті Сталін залишається фігурою, що викликає чимало суперечок у російському суспільстві, - пише видання. - І все тому, що керівництво держави і її еліта досі не змогли або не захотіли визначити своє ставлення до минулої історичної епохи.

Про це повідомляє Die Zeit.

На думку видання, в Росії немає єдиної думки з приводу того, на яку ж історичну спадщину спиратися пострадянській Росії, куди вона йде і куди хоче йти.

"Владімір Путін завжди дотримувався балансу стосовно минулого країни", - продовжує німецький журналіст.

Путін то називав розвал Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою століття" і повертав старий радянський гімн на хвилі ностальгії за минулим, то відвідував місця розстрілів жертв сталінізму і схиляв голову перед убитими у Катині польськими офіцерами.

З одного боку, розмірковує автор, перемога у Другій світовій має в політичному плані величезне значення для Кремля. Вона слугує свого роду "межовим каменем" для сучасної Росії - вже саме відсилання до радянських часів дає право владі Путіна "йти на будь-які виборні фальсифікації".

З іншого боку, "нещадний аналіз сталінської системи міг би виявити паралелі з нинішнім режимом Путіна - з його монополією на владу, з прірвою між керівництвом і населенням". Що, пише автор, є для влади вкрай небажаним.

"Все ж історія залишається тактичним інструментом, з якого можна сконструювати все що завгодно, і служить цей інструмент владі, - підсумовує автор. - Історію тлумачать не історики, а політики і політтехнологи з Кремля. І заважають країні усвідомити своє минуле".

А безперервні суперечки навколо особистості Сталіна лише допомагають спотворити спогади про минуле. Виходить, що з одного боку стоїть верховний головнокомандувач, а з іншого - армія: "Але ж простий солдат заслужив куди більше почестей, ніж нині прийнято вважати".

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.