Спецпроект

Ермітаж і музей ім. Пушкіна в Москві посварилися

У російському музейному світі почалася нова хвиля протистояння двох найбільших музеїв країни. Ермітаж і ДМІІ ім. Пущкіна по-різному ставляться до ідеї відтворення Музею сучасного західного мистецтва.

Про це пише mr7.ru.

Директор ДМІІ на прямій лінії з Путіним зажадала відновити зруйнований в радянські роки музей. Але для цього потрібно вилучити колекції картини і з музею ім. Пушкіна, і з Ермітажу. Директор петербурзького музею Михайло Піотровський категорично проти цього.

Пряма лінія з президентом Росії Володимиром Путіним винесла сміття з музейної хати на всеросійське обговорення. У музейному світі почалася нова хвиля розбіжностей між двома головними російськими скарбницями світового мистецтва - Ермітажем і ДМІІ ім. Пушкіна в Москві. Директор московського музею в черговий раз заявила про бажання відтворити зруйнований в радянські роки Музей сучасного західного мистецтва. Щоб розуміти, в чому суть спору, потрібно звернутися до історії проблеми.

На початку минулого століття меценати Сергій Щукін і Іван Морозов зібрали колекції західного живопису. Збори вийшло чудовим - полотна Дега, Мане, Пісарро, Тулуз-Лотрека, Ван-Гога, Гогена, Ренуара та багатьох інших. Переоцінити їх внесок у розвиток вітчизняного мистецтва неможливо. Російський авангард народився після знайомства вітчизняних живописців з творами імпресіоністів, постімпресіоністів, фовістів і кубістів. У 1918 році колекцію націоналізували. Так і народилися Перший і Другий музеї нової західної живопису. Їх розташували в особняках Щукіна і Морозова. Через десять років колекцію зібрали в одному місці - в особняку Морозова: владі знадобився будинок Щукіна для інших цілей. Потім колекції стали змінюватися. Частина полотен Музею нового західного мистецтва відправили до Ермітажу, натомість з Петербурга надіслали інші картини. Деякі шедеври і зовсім продали. Картину Ван Гога "Нічне кафе" купили закордонні поціновувачі мистецтва. У 1948 році Музей нового західного мистецтва закінчив своє існування за указом Сталіна. Полотна поділили між Ермітажем і ДМІІ ім. Пушкіна.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.