Поляки теж видали комікси про Голодомор та УРСР. ФОТО

У Польщі переклали і видали "Українські щоденники (зошити)" – графічну новелу про історію України. Італійський художник Іґорт кілька місяців мешкав у Дніпропетровську, Криму та Києві, збираючи свідчення про Голодомор і життя в Українській РСР.

Про це повідомляє Gildia.pl.

"Іґорт оживляє спогади українців і допомагає нам краще зрозуміти обставини нещасного краю, де на зміну жорстокій сталінській спадщині прийшла неспокійна сучасність - нема гулагів, але є політичні вбивства і всюдисуща корупція", - йдеться в анотації польського видання.

Як відомо, наразі "Українські щоденники" вийшли італійською, французькою, німецькою та англійською.

 Обкладинка польського видання "Українських зошитів"

В основі книги графічних новел – спогади чотирьох "маленьких" людей, долі яких відзначені жорстокими періодами історії цього століття. Серафима Андріївна розповіла про Голодомор 1932-33 років, Микола Васильович згадує німецьку окупацію і післявоєнні роки за Сталіна і Брежнєва.

Марія Іванівна згадує, як у 1930-тих вулицями їздили вози, завалені трупами. Вона сумує за брєжнєвськими часами, коли продукти були дешевими, хоча одяг і решту товарів можна було купити лише у розстрочку. Сьогодні, витративши всі гроші на лікування, Марія Іванівна просить милостиню і чекає смерті.

Микола Іванович ностальгує за колгоспом і почувається загубленим у сьогоднішній Україні.

 

"Я хотів показати не Історію з великої літери, а маленьку, особисту історію, - розповів Іґорт "Історичній Правді". - Тому я працював як журналіст, розмовляючи з людьми і уникаючи найменшої вигадки, навіть коли вона сама просилася для зв'язки сюжету.

Коли я повертався з України в Париж, мені було гидко бачити наш надмірний достаток. В Україні була бідність, але сповнена гідності. Однак тема голоду дуже табуйована - так, наче сталінський страх триває дотепер. Люди неохоче про це говорять.

Я сам з Італії і належу до лівих. І мої товариші-ліваки стурбовано мене питали, коли я розповів їм почуті історії про Голодомор: "Ти ж не будеш це малювати? Ти ж не даси нашим опонентам такий козир? Адже праві почнуть маніпулювати цими фактами".

Так, якщо праві почнуть маніпулювати, це буде проблема. Однак іще більша проблема - ігнорувати історичну правду".

 Іґорт із французьким виданням "Українських зошитів". Фото: Павло СОЛОДЬКО

Польське видання "Українських щоденників" коштує 79 злотих (близько 200 грн).

Дивіться також:

"Українські щоденники". Французьке видання. СКАНИ

Інститут національної пам'яті видав комікс про убивство нациста. ФОТО

Школяр намалював шпаргалку до "Слова о полку Ігоревім". КОМІКС

Інші матеріали за темою "Комікс"

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.