Поляки теж видали комікси про Голодомор та УРСР. ФОТО

У Польщі переклали і видали "Українські щоденники (зошити)" – графічну новелу про історію України. Італійський художник Іґорт кілька місяців мешкав у Дніпропетровську, Криму та Києві, збираючи свідчення про Голодомор і життя в Українській РСР.

Про це повідомляє Gildia.pl.

"Іґорт оживляє спогади українців і допомагає нам краще зрозуміти обставини нещасного краю, де на зміну жорстокій сталінській спадщині прийшла неспокійна сучасність - нема гулагів, але є політичні вбивства і всюдисуща корупція", - йдеться в анотації польського видання.

Як відомо, наразі "Українські щоденники" вийшли італійською, французькою, німецькою та англійською.

 Обкладинка польського видання "Українських зошитів"

В основі книги графічних новел – спогади чотирьох "маленьких" людей, долі яких відзначені жорстокими періодами історії цього століття. Серафима Андріївна розповіла про Голодомор 1932-33 років, Микола Васильович згадує німецьку окупацію і післявоєнні роки за Сталіна і Брежнєва.

Марія Іванівна згадує, як у 1930-тих вулицями їздили вози, завалені трупами. Вона сумує за брєжнєвськими часами, коли продукти були дешевими, хоча одяг і решту товарів можна було купити лише у розстрочку. Сьогодні, витративши всі гроші на лікування, Марія Іванівна просить милостиню і чекає смерті.

Микола Іванович ностальгує за колгоспом і почувається загубленим у сьогоднішній Україні.

 

"Я хотів показати не Історію з великої літери, а маленьку, особисту історію, - розповів Іґорт "Історичній Правді". - Тому я працював як журналіст, розмовляючи з людьми і уникаючи найменшої вигадки, навіть коли вона сама просилася для зв'язки сюжету.

Коли я повертався з України в Париж, мені було гидко бачити наш надмірний достаток. В Україні була бідність, але сповнена гідності. Однак тема голоду дуже табуйована - так, наче сталінський страх триває дотепер. Люди неохоче про це говорять.

Я сам з Італії і належу до лівих. І мої товариші-ліваки стурбовано мене питали, коли я розповів їм почуті історії про Голодомор: "Ти ж не будеш це малювати? Ти ж не даси нашим опонентам такий козир? Адже праві почнуть маніпулювати цими фактами".

Так, якщо праві почнуть маніпулювати, це буде проблема. Однак іще більша проблема - ігнорувати історичну правду".

 Іґорт із французьким виданням "Українських зошитів". Фото: Павло СОЛОДЬКО

Польське видання "Українських щоденників" коштує 79 злотих (близько 200 грн).

Дивіться також:

"Українські щоденники". Французьке видання. СКАНИ

Інститут національної пам'яті видав комікс про убивство нациста. ФОТО

Школяр намалював шпаргалку до "Слова о полку Ігоревім". КОМІКС

Інші матеріали за темою "Комікс"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.