На Київщині відновлено могилу воїнів Армії УНР. ФОТО

У місті Боярка (Київська область) відбулось урочисте освячення комплексу поховань військовослужбовців Армії Української Народної Республіки. Того самого комплексу, який окремі боярські "активісти" називали "фашистським".

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

У 1918-1919 роках волосне містечко Будаївка (тепер у складі Боярки) стало місцем погребіння шести вояків Армії УНР, які загинули в боротьбі за незалежну Україну.

Могили воїнів проіснували недовго. Вже у 1924 році більшовики розпочали нищення цвинтаря: пам’ятники руйнували та скидали до великих ям, могили рівняли із землею. Разом із цивільними похованнями були ліквідовані і вояцькі.

У 2009 році боярський краєзнавець Сергій Лисенко віднайшов архівні документи про могили українських воїнів.

 

З 2009 по 2011 рік дослідники проводили архівну роботу: було встановлено імена всіх шести бійців, їх військові ранги, дати народження і смерті, приблизні місця поховань. Згодом виконком Боярської міськради дав дозвіл на відновлення знищених комуністами могил.

Загалом у роботі над проектом взяли участь понад 100 жертводавців та волонтерів.

Під час урочистостей почесну варту несли ліцеїсти-богунівці та клуб військово-історичної реконструкції "Чота пішої розвідки 3-ї Залізної дивізії Армії УНР". Кілька сотень городян прийшли вшанувати воїнів та цивільних будаївців, які спочивають на старому кладовищі.

 

За даними "Героїки", на території України лишається близько 2000 могил козаків та старшин Армії УНР, які ще можна віднайти та відновити.

Як відомо, під час відновлення поховання шестеро жінок, які представились мешканками Боярки, спробували спровокувати перехожих до знищення могил. Однак перехожі до закликів "викопувати фашистьску нечисть" і "українських бандитів" ставились або негативно, або байдуже.

Хто похований на старому боярському кладовищі:

Бандура Панкратій – бунчужний 1-ї сотні 1-го Окремого загону Січових Стрільців. Розстріляний у листопаді 1918 року.

Любченко Іван – стрілець 1-ї сотні 1-го Окремого загону Січових Стрільців. Розстріляний у листопаді 1918 року.

Бабич Пимен – стрілець Скорострільної сотні Січових Стрільців. Розстріляний у листопаді 1918 року.

Данильченко Федір – козак, прибув від Сердюків. Розстріляний у листопаді 1918 року.  

Михайло Карпєкін – сотник Дніпровського полку. Народився у 1893 році в селі Виблі Чернігівської губернії. Загинув 3 грудня 1918 р.

Михайло Ольшанський – козак Корпусу Січових Стрільців. Уродженець Галичини (1898 р.н.), загинув 23 січня 1919 року у бою з більшовиками.

Дивіться також інші матеріали за темою "УНР"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.