У Черкасах з університету звільняють відомого археолога

Археолога Михайла Сиволапа звільняють з Черкаського національного університету ім. Хмельницького. Зараз він перебуває у відпустці, однак заява на звільнення вже написана.

Науковець став заручником з’ясування міжгрупових та міжособистісних стосунків, які мають місце в інституті історії і філософії, повідомляє "Прочерк".

За словами доктора історичних наук, професора ЧНУ Віталія Масненка, звільнення Михайла Сиволапа буде втратою для університету.

"Він за своєю природою справжній науковець, фахівець-археолог, - зазначив доктор історичних наук Масненко. - Причому, його знають не лише в Україні, а й за кордоном, бо регулярно запрошують на міжнародні наукові конгреси".

За словами професора, Сиволап уже давно міг стати доктором наук, бо цілком відповідає цьому рівню, але є занадто вимогливим до самого себе

"Мовляв, має досліджених 700-800 пам’яток, а для захисту треба щонайменше дві тисячі, - розповів Масненко. - А тоді виявляється, що поряд захищаються люди, які мають усього 100-200 досліджених пам’яток. А нещодавно одна "пані від науки" захистила кандидатську дисертацію по одній знахідці".

Досягненням Сиволапа називають і створення в навчально-науковому інституті історії і філософії музею археології.

"Там близько 30 тисяч пам’яток, - наголосив професор. - Це унікальний музей, однак є проблема в його оформленні. Потрібно ж відповідне приміщення, співробітники, внесення до держреєстру. Всього цього Михайло Павлович добивався роками".

Сам Михайло Сиволап відмовився повідомляти причини свого звільнення з університету, але зауважив, що на жодні конфлікти з керівництвом не йшов.

"Найбільше мені буде шкода музею археології, який я створював 14 років, - підкреслив науковець. - Нині я там являюся директором на громадських засадах. І дуже сподіваюся, що після звільнення не буду відсторонений від роботи в цьому музеї. Готовий там працювати на громадських засадах і далі".

Дивіться також інші матеріали за темою "Археологія"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.